Wyniki wyszukiwania - Biblioteka Nauki

1

Mesjańskie imaginarium XXI wieku… Wizja mesjanizmu polskiego w przestrzeni public history. Wybrane przykłady

100%

Litka P.

|

tom 77

353-377

EN

The revival of Polish messianism in public history is today an interesting issue for interdisciplinary studies within the framework of the new humanities. This is an important problem for the study of public history with respect to the influence of messianic myth on individual choices. Polish messianism, present in the political, social, economic, and technological spheres, as well as in the words of songs, computer games or video art, often not expressed directly, is becoming an important element of contemporary culture.

PL

Odradzanie się mesjanizmu polskiego w nurcie public history stanowi dziś interesujące zagadnienie dla interdyscyplinarnych studiów w ramach nowej humanistyki. To istotny problem badań nad historią publiczną, z uwzględnieniem wpływu mitu mesjanistycznego na indywidualne wybory jednostki. Obecny w sferze politycznej, społecznej, gospodarczej, technologicznej, a także w słowach piosenek, grach komputerowych czy wideo-art, często nie wyrażane wprost, stają się ważnym elementem współczesnej kultury.

2

Ajaloo tunnistaja ehk Poola suulise ajaloo spetsiifikast

99%

Kurkowska-Budzan M.

|

tom 56

21-38

EN

In most of the countries of Central and Eastern Europe, oral history was initiated in the circles of dissidents in the 1980s. Memories of the politically marginalised or persecuted citizens were the source of insights into uncensored versions of recent past. Therefore the term “a witness to history” is central to the “civic historiography”, which has been developed in Poland. After the fall of communism, the civic participation in the archiving, educating and researching has been institutionalised and identifies itself as oral history. The article presents epistemological and ethical paradoxes of the concept of “a witness to history” in the light of social and linguistic practice, as well as its historiographical and political usage. Examples of major oral history projects actively present in the public space and state and public institutions, influencing oral history practice in Poland, are presented. In the analysis of such institutions as the Warsaw Uprising Museum or the Institute of National Memory, the author focuses on their definition of “a witness to history” and places their practices in the context of the politics of memory implemented in Poland since 2005. Apart from the abovementioned powerful social players in the serious game of memory, knowledge and imagination, there are, however, other social actors contributing to the notion of oral history and creating an alternative vision of its tasks. The author sketches two modes of the development of oral history in Poland – academic and public oral history – pointing at the concepts of ‘narrator’ and ‘a witness to history’, and briefly summarises the main problems of contemporary dominant practice.

3

Public History in the Light of the Enlightenment Postulate

80%

Solska E.

|

tom 48

4

Публічна історія: нове відкриття чи призабута давність?

71%

Чекаленко Л. Д.

|

nr 14

164-178

EN

To answer the question of what is public history, let's turn to its origins. The emergence of academic history in the nineteenth century, now called official, was associated with the separation of history from other fields of knowledge. At that time, it was believed that without a professional historical education, it was impossible to be an erudite and intelligent person, and to tell the past objectively and truthfully. Otherwise, these stories would resemble myths and fairy tales. Over time, history gradually became a scientific discipline, as well as an ideological science, as its primary task during the rapid kaleidoscope of changes in various political regimes was to educate ideologically savvy professionals for state-building. Thus, historical science was formed during the creation of nation-states and affirmed the national identity of different social and ethnic groups that formed one nation. What prompted recent history to approach man as the object of study? In our opinion, interest in man - a phenomenon of any civilization has existed since Hellenic times, and in the era of authoritarianism and totalitarianism has been replaced by interest in power and strength. Such a change, unfortunately, led to the tragic consequences of the First and Second World Wars. The disproportionately heavy burden of the tragedies of the Second World War and the emergence of new threats to world security in the bipolar period forced two opposing ideological camps to understand the need for dialogue, finding common ground and finding consensus in peace building. The Helsinki process began, and cooperation between the United States and the Soviet Union deepened in strategic areas: space and high technology. Security levers have been strengthened, and a regional security structure, the Conference on Security and Co-operation in Europe (OSCE / OSCE), has been established in the European dimension. Civilizational exchange contributed to the growth of education of the population, the deepening of the intellectual component of society. At the center of the state and history was an intelligent man – Homo Sapiens, who felt his significance for the world, history and the future. World wars have forced historians to rethink the meaning of life, its fragility and vulnerability. And the deep political, economic, and social world crisis of the 1970s drew the attention of historical science to the person. Oral history, new social history, public history, etc. appeared. The philosophical and social sciences began to study individual social groups – women's society, religious communities, working and student youth, etc. With the growth of interest in the person, the interest in history as it is, without ornaments and artificial exaggerations, the history of ordinary people and places, increased.

UK

Для відповіді на винесене у назву статті питання, що таке публічна історія, звернемося до її витоків. Історія як академічна дисципліна, котру викладають у вищих навчальних закладах, є порівняно новою сферою знань. Поява академічної історії у ХІХ ст., яку нині називають офіційною, була пов’язана з відокремленням історії від інших наукових напрямів. Тоді вважалося, що без фахової історичної освіти не можна бути ерудованою та інтелігентною людиною, до того ж об’єктивно і правдиво розповідати про минуле. В іншому випадку ці розповіді нагадували б міфи й казки. Із часом історія поступово стає науковою дисципліною, а також – ідеологічною наукою, оскільки її першочерговим завданням під час швидкого калейдоскопу змін різноманітних політичних режимів було виховувати ідеологічно підкуті професійні кадри для державного будівництва. Отже, історична наука сформувалась у період творення національних держав і утверджувала національну ідентичність різних соціальних та етнічних груп, що становили одну націю. Що спонукало новітню історію звернутися до людини, як об’єкта дослідження? На наше переконання, інтерес до людини – феномену будь-якої цивілізації існував ще з еллінських часів, а в епоху авторитаризму і тоталітаризму змінився інтересом до влади і сили. Саме така зміна, на жаль, призвела до трагічних наслідків Першої і Другої світових війн. Непомірно важка ноша трагедій Другої світової війни і поява нових загроз світовій безпеці вже в біполярний період змусили два протилежні ідеологічні табори дійти розуміння необхідності діалогу, пошуку точок дотику і віднайдення консенсусу у миробудівництві. Розпочався Хельсінкський процес, поглибилось співробітництво США-СРСР у стратегічних галузях: космосі та високих технологіях. Посилились важелі безпеки, а в європейському вимірі утворилася регіональна безпекова структура Нарада з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ/ОБСЄ). Цивілізаційний обмін сприяв зростанню освіченості населення, поглибленню інтелектуальної складової суспільства. В центрі держави та історії поставала людина розумна – Homo Sapiens, яка відчула свою значущість для світу, історії і майбутнього. Світові війни змусили істориків переосмислити сенс буття, його крихкість та вразливість. А глибока політична, економічна та соціальна світова криза 1970-х рр. привернула увагу історичної науки до людини. З’явилися усна історія, нова соціальна історія, публічна історія тощо. Філософські і соціальні науки почали вивчати окремі соціальні групи – жінок, релігійні спільноти, робітничу та студентську молодь тощо. Із зростанням інтересу до людини поглибився інтерес до історії, як вона є, без прикрас і штучної гіперболізації, до історії звичайних людей і місцин.

5

Społeczne konstruowanie pamięci. Przykład Kurpiowszczyzny

71%

Braun K.

|

nr 12, Historia publiczna

75-84

XX

The article discusses the mechanisms of creating regional (local) collective memory. It presents the activities of social institutions from the sphere of the network society, private museums and social archives. Regional cultural memory is an important component of public history.

6

Awangarda i outsiderzy. Rozważania o polskiej historii mówionej pomiędzy historią publiczną a dyskusją akademicką

57%

Kudela-Świątek W.

|

tom 5

111-139

EN

The main aim of this article is to analyse the essence and usefulness of beyond-academic usage of oral history as a particularly important part of public history. It discusses oral history as a part of public history as practised by some Polish socio-cultural institutions who concentrate on documenting people’s memories. The author focuses her attention of four centres documenting people’s accounts and their recordings collections. In her opinion, these main Polish centres are: the “Grodzka Gate – NN Theatre” in Lublin, the History Meeting House and the KARTA Centre, the “Topografie” Association in Łódź and the Remembrance and Future” Center in Wrocław. In order to be able to fully analyse separate social initiatives in Poland, one needs to, in the first place, pay attention to the uniqueness of oral history in the post-Communist countries. Having this context in mind, it is easier to present the way this technique has been adapted to the documentary arena in Poland. First and foremost, the author is most interested in what subjects are covered within the scope of programmes run by these institutions, and what picture of the past is promoted by these institutions in today’s public sphere. She also tackles issues connected with social archive studies conducted by the institutions she is talking about. It is her opinion, that by archiving the testimonies of witnesses to history, these institutions successfully fulfil their task: they do not make their findings and knowledge a secret, they do not treat it as something only a small group of chosen researchers on contemporary history can have access to. Instead, they make it available to anyone who is willing to learn history as presented in individual witnesses’ stories. Somewhere in the background remains the question of the avant-garde and outsiders division, as towards the end of the article the author wants to present as fully as possible the place of beyond-academic oral history in Poland as compared to oral history developed by academic circles.

7

Badania nad krzyżami i kapliczkami przydrożnymi na podstawie przekazów świadków historii

57%

Tatarenko A.

|

2019

|

tom 9

7-26

EN

Between June and September 2018, one of the local public libraries in eastern Poland implemented a project documenting roadside crosses and chapels. Information on these small forms of sacral architecture were gathered thanks to the testimonies of witnesses. Next, a book containing photographs of the objects accompanied by brief descriptions based on the recollections of the founders and the representatives of the local community was published. Using the example of this project, this article presents selected problems related to local history using the accounts of witnesses. Both the benefits of these activities (activization of the local community, increasing interest in the past, and increasing social dialogue) as well as the possible dangers (abuses and the expropriation of accounts) were noted.

PL

Od czerwca do września 2018 r., jedna z gminnych bibliotek publicznych na wschodzie Polski, realizowała projekt dokumentacyjny poświęcony krzyżom i kapliczkom przydrożnym. Informacje na temat tych małych form architektury sakralnej były gromadzone dzięki przekazom świadków historii. Następnie opublikowano album, w którym zamieszczono zdjęcia obiektów, opatrzone krótkimi opisami, powstałymi na bazie wspomnień fundatorów i przedstawicieli lokalnej społeczności. W artykule, na przykładzie właśnie tego projektu, przedstawiono wybrane problemy badań nad historią lokalną na podstawie przekazów świadków. Wykazano zarówno zalety takich działań (aktywizacja lokalnych społeczności, wzbudzanie zainteresowania wiedzą o przeszłości, wzbudzanie dialogu społecznego), jak i niebezpieczeństw, które mogą się z tym wiązać (nadużycia, zawłaszczanie opowieści).

8

Розвиток публічної історії в Австралії

57%

Орлова Т. В.

|

nr 15

193-208

EN

The present article is aimed at demonstrating the importance of new for Ukrainian historiography direction of public history, for the country’s development and for strengthening its stance at the international arena. Australia is taken for an example, as it has turned from once remote Terra Incognita into one of the leading nations of the modern world. It is emphasized that, regardless of attainments, the identity issue is still as urgent as to other countries in the conditions of a global crisis. The sources of the public history trend are revealed, explained are the factors conducive to its spread planet-wise, attention is brought to the fact that this trend has become a natural result of developments in the science of history in the Western civilization, encompassing countries of Europe, the Americas, and Australia. The latter, being a ramification of the Western civilization branch, has adopted the guidelines outlined by American scholars, driven by pragmatic considerations. Steps are determined in the institutionalization of the said direction, a characteristic is given to the activities of the Australian Center of Public History at Sydney Technology University, of the journal “Public History Survey”, as well as to the specifics of their work in the digital era under the motto: “History for the public, about the public, together with the public”. The same motto is leading the historians working with local and family history, cooperating with the State in the field of commemoration, placing great importance on museums, memorials, monuments. Considering national holidays, particular attention is given to the National Day of Apology, reflecting the complications of Australian history. Like American public history, the Australian one began to give much attention to those groups of population that were previously omitted by the focus of research, namely, the aborigines. A conclusion is made regarding the importance of history in general and public history in particular for the implementation of the national identity policy – an important token of the nation’s stable and successful progress.

UK

Пропонована до уваги розвідка має на меті продемонструвати важливість нового для української історіографії напрямку публічної історії для розвитку країни і для зміцнення її позицій на міжнародній арені. В якості прикладу обрано Австралію, яка перетворилася із колись віддаленої Terra Incognita на одну з провідних держав сучасного світу. Акцентовано на тому, що попри досягнуті успіхи, проблема ідентичності стоїть так само гостро, як і перед іншими країнами в умовах глобальної кризи. З’ясовуються витоки тренду публічної історії, пояснюються фактори, що сприяти його поширенню планетою, звертається увага, що цей тренд став закономірним результатом розвитку історичної науки західної цивілізації, яка обіймає країни Європи, Америки, Австралії. Остання, є відгалуженням західної цивілізаційної гілки, сприйняла орієнтири, накреслені американськими науковцями, здійснені на прагматичних засадах. Визначено кроки в інституціоналізації названого напрямку, характеризується діяльність Австралійського центру публічної історії при Сіднейському технологічному університеті, часопису «Огляд публічної історії», а також особливості їхньої роботи у діджитальну еру під гаслом: «Історія для публіки, про публіку, разом із публікою». Під цим же гаслом публічні історики працюють з локальною і сімейною історією, співробітничають з державою у сенсі комеморації, для якої важливі музеї, меморіали, пам’ятники. При розгляді національних свят, особлива увага приділена Національному дню вибачень, що є віддзеркаленням складності австралійської історії. Подібно до американської публічної історії, австралійська також велику увагу стала приділяти тим групам населення, які раніше не входили до кола інтересів дослідників, а саме аборигенам. Робиться висновок щодо значення історії в цілому і публічної історії зокрема для здійснення політики національної ідентичності – важливої запоруки стабільного і успішного розвитку держави.