Wyniki wyszukiwania - Biblioteka Nauki

1

Św. Jan Chrzciciel w cieniu św. Benedykta z Nursji. Kartki z dziejów Puchaczowa

100%

Moskal T.

Roczniki Teologiczne

|

2015

|

tom 62

|

nr 4: Historia Kościoła

105-114

EN

Puchaczów is a small settlement, located five kilometers away from Łęczna, east of Lublin. In 1526, King Sigismund I allowed to locate a town here (city rights suspended in 1870), leaving it under the custody of the Benedictine Friars from Sieciechów, who stayed here until the early 19th century. The parish was erected by Bishop of Cracow Piotr Tomicki in 1533. The original wooden parish church burnt down in 1623. A new church, built with the support of the Bishop of Lviv Andrzej Próchnicki, was consecrated in 1633. An initiative to build a brick-and-stone church emerged in the late 18th century, leading to the consecration of a new temple in 1786. Researchers of the history of the town can be attracted by its coat-of-arms. It depicts St. John the Baptist. On the one hand, it is different from a lot of other heraldic representations of this saint, while also being an example of a peculiar "cohabitation" of two saints on one coat-of-arms. This other patron saint is Benedict of Nursia - the patron of the family that owned Puchaczów.

PL

Puchaczów to nieduża osada położona 5 km od Łęcznej. W 1526 roku król Zygmunt I Stary wyraził zgodę na lokację miasta (prawa zabrane w 1870), pozostającego do pocz. XIXw. pod opieką benedyktynów z Sieciechowa. Parafię erygował biskup krakowski Piotr Tomicki w 1533 roku. Drewniana świątynia z tego czasu spłonęła w czasie pożaru miasta w 1623 roku. Nowa, wybudowana przy wsparciu arcybiskupa lwowskiego Andrzeja Próchnickiego, została konsekrowana w 1633 roku. Pod koniec XVIII wieku podjęto inicjatywę budowy kościoła murowanego, którą zwieńczyła konsekracja w 1786 roku. Na uwagę badaczy dziejów miasta zasługuje herb przedstawiający św. Jana Chrzciciela. Jest on z jednej strony inny, niż znane heraldyczne wyobrażenia tego świętego, z drugiej jest przykładem koegzystencji dwóch świętych w jednej osadzie, uwzględniając patrona właścicieli miasta − benedyktynów, św. Benedykta z Nursji.

2

Signs of Urban Identity in Medieval and Early Modern Times: Cracow – Kazimierz – Kleparz (the 13th–18th Centuries)

100%

Starzyński M.

Zapiski Historyczne

|

2018

|

tom 83

|

nr 4

9-24

EN

This article presents the issue of urban identity signs based on the example of Cracow’s tricity (Cracow – Kazimierz – Kleparz) and their transformations in the 13th–18th centuries. Analysing preserved heraldic and sigillographic monuments, the author adapted a questionnaire developed by Brigitte Miriam Bedos-Rezak in the Polish research, on the basis of which he distinguished three threads present in the self-presentation of those cities: 1. the ideal city (or self-government and independence of the commune); 2. religious (holy guardians); 3. historical, composed in conjunction with the content of captions of the seals with symbolic ‘portraits’ of municipalities. Originally, in Cracow, at the beginning of the 13th century, both the image of the autonomous commune (the gatehouse, the tower house of the Vogt), along with the statues of saint guardians (St. Wenceslaus and St. Stanislaus) and historical reminiscences (the founder’s coat of arms) were used. With time, these references were limited to the signum of the commune in the form of a gate and the state’s coat of arms accompanying it as a reference to the city’s having been the capital of the state. In Kazimierz, however, only the historical thread of the king-founder was exposed (the emblems of the ruler: the K monogram and the crowned royal head), although it is not entirely certain whether in the late modern period it was understood exactly in this way in the city. On the other hand, in Kleparz only a religious thread was represented – the saint patron (St. Florian) who stood guard over the city. Each of these signs, or sets of signs, grew out of their own local tradition; that is why, it is difficult to treat them as a homogeneous group.

DE

Der vorstehende Artikel präsentiert das Phänomen der städtischen Identitätszeichen am Beispiel der Krakauer Dreistadt (Krakau – Kazimierz – Kleparz) sowie deren Veränderungen im 13. bis 18. Jahrhundert. Bei der Analyse der erhaltenen heraldischen und sphragistischen Relikte verwendet der Autor in seinen polnischen Forschungen einen Fragebogen, der von Brigitte Miriam Bedos-Rezak entwickelt wurde, und unterscheidet drei Motive, die sich in der Selbstpräsentation der im Titel genannten Zentren finden: 1. das der idealen Stadt (oder die Selbstverwaltung und Unabhängigkeit der Gemeinde), 2. das des Religiösen (der Schutzpatrone), 3. das historische, die sich in der Verbindung mit dem Inhalt der Siegellegenden zu symbolischen „Porträts“ von Gemeinden zusammenfügen. In Krakau bediente man sich zunächst (im 13. Jahrhundert) sowohl eines Bilds der autonomen Gemeinde (Torgebäude, Vogtshaus mit Turm) als auch der Figuren von Schutzheiligen (hl. Wenzel und hl. Stanislaus) und historischer Erinnerungen (Wappen des Stadtgründers). Im Lauf der Zeit wurden diese Bezüge begrenzt auf das signum der Gemeinde in Gestalt eines Tors und auf das dieses begleitende Staatswappen als Hinweis auf den Hauptstadtcharakter der Stadt. In Kazimierz hingegen wurde ausschließlich das historische Motiv des Gründungskönigs herausgestellt (Zeichen des Herrschers: das Monogramm K und ein gekröntes Königshaupt), obwohl nicht völlig sicher ist, ob dieser in der späteren frühen Neuzeit in der Stadt selbst genau so verstanden wurde. In Kleparz hingegen war nur das religiöse Motiv vertreten, der heilige Patron (Florian), der über die Stadt wachte. Jedes dieser Zeichen oder Zeichengruppen erwuchs aus einer eigenen örtlichen Tradition, so dass man sie kaum als eine einheitliche Gruppe behandeln kann.

3

Наукові дослідження Миколи Битинського в Канаді

70%

Мазепа (Mazepa) О. O.

Copernicus Political and Legal Studies

|

2023

|

tom 2

|

nr 4

47-54

UK

Постать Миколи Битинського та його діяльність поки ще недостатньо вивчена та проаналізована, хоч безперечно на це заслуговує. Микола Битинський – фахівець в галузі геральдики і автор низки статей та розвідок, присвячених проблемам міської і земельної геральдики історико-етнографічних регіонів України. У зв’язку з тим, що праці М. Битинського розкидані в різних часописах громадських та релігійних об’єднань української громади за кордоном, його науковий доробок «канадського» періоду життя так і не став об’єктом спеціального дослідження. У статті розглянуто та проаналізовано діяльність М. Битинського в царині української геральдики та вексилології в Канаді. М. Битинський був одним з організаторів Українського генеалогічного і геральдичного товариства, що сприяло популяризації геральдики в середовищі української громади в еміграції. Наукові дослідження М. Битинського насамперед присвячені вивченню міських і територіальних гербів України, про що свідчить значна кількість публікацій протягом 1953-1972 років. М. Битинський займався також вивченням української геральдичної термінології, зокрема поділами щита, особливостям використання шоломів і нашоломників, девізів, мантій, наметів та корон. Одночасно з роз’ясненнями він наводив приклади блазонування (опису) гербів. Через ідеологічну заангажованість і політичну вмотивованість тогочасного міського гербівництва в УРСР більшість міських гербів було створено з грубим порушенням основних приписів теоретичної геральдики. М. Битинський, який був провідним фахівцем і практичним спеціалістом з виготовлення гербів, напрацював низку рекомендацій, які не втратили своєї актуальності донині і є важливим свідченням тяглості герботворчої традиції України. М. Битинський вперше звернув увагу на проблеми, які об’єктивно постали під час вивчення української міської символіки. Опрацьований епістолярій М. Битинського також дозволив проаналізувати творчі задуми і напрямки наукової діяльності дослідника, а також соціокультурні чинники, що мали вплив на його життя і діяльність. Нпсамперед звернено увагу на листування М. Битинського з відомим геральдистом Р. Климкевичем, в якому дослідники обговорювали низку актуальних проблем української міської та земельної геральдики. Зазначимо, що листи є носіями різнобічної та унікальної інформації, яка сприяє осмисленню широкого кола актуальних питань. Через відсутність багатьох джерел, листи сприятимуть заповненню білих плям в дослідженні наукової діяльності геральдиста. З огляду на це, вони є важливими джерелами для реконструкції наукової діяльності дослідників допоміжних історичних дисциплін.

EN

The character of Mykola Bytynsky and his activities have not yet been sufficiently studied and analyzed, although they undoubtedly deserve it. Mykola Bytynsky is an expert in the field of heraldry and the author of a number of articles and surveys devoted to the problems of city and land heraldry in the historical and ethnographic regions of Ukraine. Due to the fact that the works of M. Bytynsky are scattered in various journals of public and religious associations of the Ukrainian community abroad, his scientific heritage has not become the object of special research. The article examines and analyzes the activities of M. Bytynsky in the field of Ukrainian heraldry and vexillology in Canada. M. Bytynsky was one of the organizers of the Ukrainian Genealogical and Heraldic Society, which contributed to the popularization of heraldry among the Ukrainian community in emigration. In his scientific activity, M. Bytynsky, first of all, devoted himself to the study of the city and territorial coats of arms of Ukraine, as evidenced by the huge number of publications during the years 1953-1972. M. Bytynsky was also engaged in the study of Ukrainian heraldic terminology, in particular the divisions of the shield, the peculiarities of the use of helmets, mottos, mantles, tents and crowns. Along with explanations, he gave examples of blazoning (description) of coats of arms. Due to the ideological commitment and political motivation of the city heraldry of the time in the Ukrainian SSR, the majority of city coats of arms were created in gross violation of the basic prescriptions of theoretical heraldry. M. Bytynsky, who was a leading specialist and practical specialist in the production of coats of arms, developed a number of recommendations that have not lost their relevance to this day and are an important evidence of the strength of the coat-of-arms tradition of Ukraine. For the first time, M. Bytynsky drew attention to the problems that objectively arose during the study of Ukrainian city symbols. The elaborated epistolary of M. Bytynsky also made it possible to analyze the creative ideas and directions of the researcher’s scientific activity, as well as the socio-cultural factors that had an impact on his life and activity. First of all, attention is drawn to the correspondence of M. Bytynsky with the famous heraldist R. Klymkevich, in which the researchers discussed a number of topical problems of Ukrainian city and land heraldry. Let’s note that the letters are carriers of versatile and unique information, which contributes to the understanding of a wide range of topical issues. Due to the lack of many sources, the letters will contribute to filling in the white spots in the study of scientific activity. In view of this, they are important sources for the reconstruction of the scientific activity of researchers of auxiliary historical disciplines.