Wyniki wyszukiwania - Biblioteka Nauki

Nowa wersja platformy, zawierająca wyłącznie zasoby pełnotekstowe, jest już dostępna.
Przejdź na https://bibliotekanauki.pl

Ograniczanie wyników

3 Wrocławsko-Lwowskie Zeszyty Prawnicze

Znaleziono wyników: 3

Liczba wyników na stronie

Wyniki wyszukiwania

Wyszukiwano:
w słowach kluczowych: фемінізм

Sortuj według:

Ogranicz wyniki do:

Kobieta dla kobiety (w świecie islamu)

100%

Jedlecka W.

Wrocławsko-Lwowskie Zeszyty Prawnicze

2016

tom 7

75-88

The aim of this paper is presentation of the feminism activity of elected representatives in the world of Islam for women living in this world. Where we have discrimination against women on account of the sex, sooner or later we have a reaction of the subordinated group dissatisfied with such a state of affairs. Therefore we have the feminist activity in Muslim societies. One should emphasize that feminism among Muslim women is very diverse — different among women who believe in God, different among atheists, different in Muslim countries, different among groups of emigrants in the West. A thesis that the woman has the same rights as the man connects all these currents.

Метою статті є вказання діяльності вибраних представниць у широкому розумінні феміністичної течії у світі ісламу на користь жінок, які проживають саме у цьому світі.Незалежно від культурно-просторової локалізації протягом століть жінки стикаються з нерівним ставлення, в основі якого лежить патріальхальна традиція, вкорінена як у християнській історії Європи, так і у ісламській історії Близького Сходу і Африки. Однак різниця полягає у тому, що на шляху емансипації європейських жінок, аж настільки істотної ролі не відігравала і в принципі не відіграє релігійна доктрина. Немає сумніву, що іслам підкреслює свою сильну і постійну присутність у свідомості і діях мусульманських активісток. Проте всюди, де доходить до дискримінації жінок за статевою ознакою, рано чи пізно виникає реакція незадоволеної таким станом речей підлеглої групи. Тому також спостерігається існування і активність феміністичних рухів у арабських та мусульманських суспільствах. Фемінізм серед жінок мусульманок є надзвичайно різноманітним — інший серед віруючих жінок, інший серед атеїсток, інший у мусульманських країнах, інший у свою чергу серед груп іммігрантів на Заході. Усі ці течії поєднує переконання, що настала пора побачити у жінці істоту рівну чоловікові. Поєднання явища фемінізму з культурою ісламу з першого погляду може здаватися провокацією. Фемінізм, який ототожнюється з сучасністю і лібералізмом, суперечить спрощеному образу мусульманської жінки, якої другорядний статус у суспільстві санкціоновано релігією і традицією. У той же час фемінізм не є новим явищем у культурі арабсько-мусульманського світу. Він розвивається з кінця ХІХ ст., паралельно з аналогічним рухом у Західному світі. Якщо мова заходить про ситуацію жінок у сучасних часах ісламські країни характеризуються більшою ніж колись рівністю. Це виникає з факту, що іслам не має єдиного інтерпретатора святих писань, а також це є також ефектом нерозривного зв’язку релігії і держави, яке спостерігається у ісламських країнах. Прекурсором течії, яку називають мусульманським фемінізмом вважається єгиптянка Айша Абдар-Рахман. Проте однією з найвідоміших активісток є Аміна Вадуд, інтелектуал афро-американського походження, професор ісламської теології в Університеті Співдружності Вірджинії, яка здійснила цікаву інтерпретацію теології з феміністичної точки зору і діяльність якої викликала багато суперечок. Однією із ісламських феміністок сучасності є Асма Барлас, пакистанського походження, яка багато років займається інтерпретацією Корану в контексті дискусії щодо статевої рівності і суспільної справедливості. У своїх роботах займається дослідженнями статі у мусульманській релігії. У свою чергу Аяан Хірсі Алі безсумнівно є найвідомішою представницею мусульманських жінок, які боряться за свої права у Голландії, репрезентуючи світську течію фемінізму і виступаючи за так званою Третьою Генерацією Фемінізму, яка б мала стосуватися лише мусульманських жінок. У свою чергу у Великобританії Шаіста Гохір бореться за те, щоб по відношенню до жінок, які розпочали навчання у вузах не застосовувалося насильство. Звичайно, вона бореться за права у британській культурі, але як підкреслює, у багатьох мусульманських спільнотах все не так. Це якби паралельна реальність. Гохір критикує поведінку британських мусульманок, які бояться порушити status quo. Як приклад подає жінок з країн Третього Світу, де панують надзвичайно важкі умови, брутальні режими і суспільство набагато більш патріархальне. Там жінки гинуть через нагадування про свої права, але незважаючи на це, вони не здаються і за ці права боряться.

Prawo i płeć. Kilka uwag o potencjale krytycznym feministycznej jurysprudencji

100%

Sulikowski A.

Wrocławsko-Lwowskie Zeszyty Prawnicze

2017

tom 8

85-101

Досліджено питання проблематики і потенційних можливостей феміністичної юрис- пруденції. Незважаючи на чисельні дискусії щодо питання методологічних основ та принципів, можна сміло констатувати факт появи активного феміністичного дискур- су в правознавстві як критичного дискурсу. Адже феміністична критика належним чином уписується в загальні принципи теорії критики. Їй, зокрема, виразно прита- манний елемент радикального «відважування» status quo з метою самоутвердження, чітко окресленими є також мета та адресат, викривлена свідомість якого є предметом критичного аналізу. Наявною тут є також основа ангажованості в дусі Фуко souci de soi. Феміністична критика чітко протиставляється традиційному саєнтизму, закидаю- чи останньому патріархальність та маскуліністичну ґенезу. Самовизначення фемініс-тичної юриспруденції опирається на твердженнях, що вона є частиною наддисциплі- ни інтелектуального фемінізму або ґендеризму, який у певному значенні є антинау- кою, емансипаційною критикою культури, метою якої є пошук істини в дусі єдності теорії і практики проявів суспільного ярма щодо категорії статі в якнайширшому розумінні. З позиції феміністичної критики, наукова, чи то суспільна, чи то юридична рефлексії не є нейтральними, а тільки послуговуються прикриттям нейтральності, щоб приховати реальні структури домінації. Такий механізм небезпідставно ототож- нюється з методами, що успадковані від релігійного мислення. Це дало можливість нейтралізувати гніт і заплутаність аргументації природного ладу, співвідносного з божою волею. Феміністична юриспруденція розуміє право як елемент багатоаспект- ної системи або ж механізму контролю, а отже суспільного ярма, що працює в інте- ресах груп чи структур, які його ж і встановили, і здійснюють контроль над його ви- користанням. Ці групи і структури легко ідентифікуються: це, звичайно, мужчини, і все те, що «ними думає», і те, що ними керує. Тобто послуговуючись структураліст- ським ключем – фалоцентризм – як певна самокерована інтелектуальна структура із власною логікою, що базується на ідеологічній об’єктивізації певних бінарних неси- метричних опозицій. З перспективи критичної юриспруденції фемінізму, у сфері, в якій вона тяжить до певних узагальнень, формулюється теза: безперечно вже реалізо- вані емансипаційні зміни у статусі жінки в офіційному праві, що полягали, головним чином, в поширенні на жінку формальних обов’язків (і то як формальних, також і процесуальних), котрі раніше стосувались тільки мужчин, таки належним чином і правильно не були проведені. І це, власне, з причини непереформатування певних патріархальних категорій, що пов’язані із розумінням суб’єкта права і його громадсь- кою та особистою активністю. Феміністична юриспруденція у дусі єдності аналізу і лозунгу (дослідження і боротьби) звертає увагу на таку, зокрема, проблематику, як відмінність між декларованою та реальною рівністю перед правом, дихотомію гро- мадське/особисте, питання репродуктивного права, користування засобами контра- цепції й аборти, в широкому розумінні сексуальна освіта та її вплив на поширення стереотипів. На тлі змін, що відбулись в Польщі після 1989 року, потенціал критики феміністичної юриспруденції у власне польському контексті є досить значним і по- ступово буде ще більше посилюватися.

The main purpose of this essay is to examine the critical potential of feminist jurisprudence. Feminist criticism «fits» well into the general assumptions of critical social and legal theory. From the point of view of feminist critique, scientific, social, and juridical discourse are not neutral, but they are determined by different structures of domination. The law is treated by feminist jurisprudence as an element of the social control system and consequently as an instrument of social oppression acting in the interest of groups or structures that have established and governed it. Feminist jurisprudence accepting the unity of dedescription and postulate (research and fight) addresses many different issues such as the difference between declared and real equality before the law, public / private dichotomy, reproductive rights and access to contraception and abortion, broadly understood education and its impact on the dissemination of stereotypes. In view of the changes that have taken place in Poland after 1989, the critical potential of feminist jurisprudence in the Polish context is considerable.

Przemoc a kobiety w ujęciu feministycznym. Wybrane problemy

100%

Helios J.

Wrocławsko-Lwowskie Zeszyty Prawnicze

2016

tom 7

57-73

The aim of the present work is an attempt to analyze the concept of violence in the context of women with regard to feminism. In the text I try to point out that women can act in a dual role as: victims and perpetrators of violence/crime. Statistics show that women are less likely to resort to violence than men. However, this does not mean that women do not use violence. Violence is not related to gender. This thesis has been criticized by feminism, which rather focuses on women as victims of violence. The first part of the article discusses two stereotypes of violence based on gender. The second part of the study is devoted to the issue of violence on the basis of regulations of criminal law. They indicated on the one hand, the most common types of crimes committed by women, and on the other, crimes of which women are victims (most representative is the crime of rape).

Метою цієї статті є спроба аналізу поняття насильства у контексті жінок по відношенню до фемінізму. У тексті автор пробує вказати на те, що жінка може виступати у подвійній ролі, як жертва і як виконавець насильства/злочину. Статистика підтверджує, що жінки рідше вдаються до насильства, ніж чоловіки. Однак це не означає, що жінки не застосовують насильства. У літературі ставиться теза, до якої схиляється автор, щодо того що насильство не є пов’язане зі статтю. Ця теза критикується фемінізмом, який радше зосереджується на жінках, які ставали жертвами насильства. Насильство скоєне самими жінками для більшості феміністок становить табу. Теорія чоловічої домінації і візерунок жінки-жертви є недоторканними. Коли вже феміністки починають розглядати цю досить незручну для них тему, то зазвичай виступають три аргументи: насильство жінок є явищем маргінальним; воно завжди є реакцією на чоловіче насильство; агресія жінок є завжди виправданою. У першій частині статті обговорено два стереотипи пов’язані з насильством, за ознакою статі: По-перше, стереотип відсутності сексуальної агресії жінок, насильства з боку жінок. Жінки також бувають агресивними і схильними до насильства, що не змінює факту, що це по відношенню до них частіше застосовується насильство чоловіками. Жінки іноді вбивають і катують не лише в періоди особливо високого рівня насильства. Жінки не завжди вбивають через невдале кохання чи оберігаючись перед чоловіком чи коханцем садистом. Інколи вони роблять це з розрахунком чи з садизму. У даний час збільшується кількість випадків насильства серед неповнолітніх дівчат. Злочинність серед неповнолітніх більшою мірою залежить від культури і середовища, ніж від самої статі. Проблемою є також побутове насильство, яке ототожнюється з жінками, які стають жертвами насильства. Беручи до уваги вказаний стереотип, треба також пам’ятати про те, що жінки дуже часто стають жертвами домашнього насильства. Насильство по відношенню до жінок не є стереотипом, тільки фактом, який стає частиною нашого суспільства. По-друге, стереотип провокації, яка є причиною насильства. Повсякденним є переконання того, що жінки провокують чоловіків своєю поведінкою, вбранням і стилем і це жінки несуть провину за сексуальні вчинки, які по відношенню до них скоюють чоловіки, нібито попередньо їх спровокувавши. Фемінізм вплинув на спосіб сприйняття зґвалтування. Феміністки, які беруть участь у діяльності на користь захисту жертв визначають зґвалтування дещо інакше ніж юристи чи сексологи. Феміністки розглядають зґвалтування у контексті патріархату, у якому мова йде не лише про секс, але в основному про боротьбу. Феміністки/активістки вважають, що жінки мають право до сексуальної автономії. У феміністичному розумінні сексуальне насильство по відношенню до жінок слугує чоловічій домінації. Друга частина статті присвячується проблематиці насильства з точки зору кримінального регулювання. З однієї сторони вказано види злочинів, які найчастіше були скоєні жінками, а з другої сторони злочини, яких жертвами стають жінки (найбільш поширеним є злочин зґвалтування). Насильство є вираженням історично сформованого, нерівного поділу поміж жінками і чоловіками. Жінки набагато пізніше отримали право до навчання і виборче право; вони були виключені з участі у політичному житті; були залежними від своїх чоловіків та батьків. У половині ХХ століття почала розвиватися наука про жертв злочинів. На її розвиток безсумнівно мали вплив американські феміністки, опираючись на свій досвід з жертвами зґвалтувань. Сам факт того, що боротьба з насильством у сім’ї постійно пов’язується з правами жінок, не виникає із звикання, але з реальності, бо жертвами насильства родичів найчастіше є жінки. У зв’язку з насильством концепція синдрому жінки, яка піддається знущанням, побутує не лише у Польщі, але й також у інших європейських країнах. Розвиток цієї концепції набрав надзвичайно цікавого розвитку у судах держав, у яких виступає common law.