Wyniki wyszukiwania - Biblioteka Nauki

1

Wasyl Tkaczuk – utwory nieznane

100%

Horniatko-Szumiłowicz A.

|

tom 10

|

nr 1

119-135

EN

Aside from 58 novels by Vasyl Tkachuk collected by his daughter, Olga Hoffman, from four published anthologies (Сині чічки, 1935; Золоті дзвінки, 1936; Зимова мельодія, 1938; Весна, 1940) and released by her in a single tome named Сині чічки (2013), twelve works by this forgotten novelist remain entirely unknown to most readers. In-depth analysis confirms that most of them don’t deviate in quality when compared to the works published in Tkachuk’s lifetime, in the aforementioned four anthologies. The novels may be traditional, sometimes even stereotypical in their themes, but at the same time, can surprise the reader when it comes to poetics and stylistics. Despite being conventional stories about village life set in the 1920s and 1930s (according to the 1930s critic Mykhailo Rudnytskyi, these were “humble rural pictures, touching to the core with their simplicity and primitivism”), the rich spectrum of stylistic and linguistic devices present there resulted in them being true gems of Ukrainian literature. Without a doubt, it can be said that these works maintain a form of continuity and thematic-stylistic unity with the anthologized legacy of Vasyl Tkachuk.

UK

Окрім п’ятдесяти восьми оповідань Василя Ткачука, зібраних його дочкою Ольгою Гоффманн із чотирьох опублікованих збірок оповідань і виданих нею одним томом під ідентичною із першою книжкою назвою Сині чічки (2013), дванадцять творів цього забутого новеліста залишаються абсолютно невідомими пересічному читачеві. Ретельний аналіз підтверджує, що більшість із них за своєю художньою майстерністю не відрізняються від творів, виданих за життя письменника в чотирьох прижиттєвих збірках, а потім зібраних в одному томі. Традиційні, часом стереотипні, оповідання та замальовки, як і видані у книжковій формі твори, дивують новаторськими рішеннями у сфері поетики та стилю. Використання багатого спектру стилістичних засобів і мовних прийомів призвело до того, що традиційні, по суті, розповіді про село 1920–1930-х років (за словами критика 1930-х років Михайла Рудницького, вони – „скромні образки з села, що хапають за серце своєю простотою і наївністю”) виявилися справжніми перлинами в новелістичній класиці рідного письменства. Тому, сміливо можна констатувати, що непубліковані твори Ткачука становлять певну тяглість і тематично-стильову єдність із книжковою спадщиною прозаїка.

2

Błogosławieństwo czy przekleństwo? Kreacje szaleństwa w twórczości Łesi Ukrainki

100%

Kaczmarczyk M.

|

nr 7: Słowianoznawstwo

167-182

EN

Autorka artykułu analizuje kwestię szaleństwa oraz jego kreacje na materiale wybranych utworów pisarki ukraińskiej przełomu XIX i XX w. Łesi Ukrainki. Szaleństwo to temat do którego dość często zwracała się pisarka ukraińska, próbując, za jego pośrednictwem, w sposób niejednoznaczny i nie dosłowny zwrócić uwagę odbiorcy na nurtujące autorkę kwestie. Stan świadomości bohaterów pozostających na granicy dwóch światów: normalnego i nienormalnego pozwalał autorce na głębszą analizą poruszanych problemów.

UK

Авторка статті аналізує проблему шаленства а також його проявів на матеріалі вибраних творів української письменниці зламу ХІХ і ХХ ст. Лесі Українки. Шаленство це тема яку досить часто використовувала українська письменниця, намагаючись, за його допомогою, звернути увагу читачів на болючі проблеми. Стан свідомості героїв, що стоять на межі двох світів: нормального і шаленого давав можливість глибшого аналізу вибраних проблем.

3

The originality of the research on Oles Ulianenko’s literary works in Feliks Shteinbuk’s monograph

80%

Horniatko-Szumiłowicz A.

|

tom 10

|

nr 2

189-203

UK

Друга частина монографії Під „Знаком Саваофа, або „Там, де…” Ульяненко є ґрунтовним продовженням дослідження творчості українського письменника Олеся Ульяненка (1962–2010) авторства Фелікса Штейнбука. Ульяненкознавець із Братислави вирішив якомога точніше відобразити суть і мету творчості Ульяненка, для якого справжнім і єдиним предметом розгляду була людина та її душа. Оригінальний аналіз досвідченого дослідника базується на екзегетичній інтерпретації прозової спадщини Ульяненка, альтернативній щодо традиційних історико-літературних трактувань. Книга, яка, як обіцяв її автор, містить найповніший, ґрун- товний та оригінальний аналіз творчості Олеся Ульяненка, водночас є основою для подальших фундаментальних досліджень літературної спадщини письменника та, безумовно, заслуговує на належну оцінку з боку як літературознавців, так і широкого кола читачів

PL

Druga część monografii Pod „Znakiem Sabaota” albo „Tam, gdzie…” Ulianenko to gruntowna kontynuacja studium twórczości ukraińskiego pisarza Ołesia Ulianenki (1962–2010) autorstwa Feliksa Szteinbuka. Ulianenkoznawca z Bratysławy powziął zamiar jak najrzetelniej odzwier- ciedlić istotę i cel pisarstwa Ulianenki, dla którego prawdziwym i jedynym przedmiotem rozważań stał się człowiek i jego dusza. Oryginalne dociekania wytrawnego badacza proponują alternatywne względem tradycyjnych historycznoliterackich interpretacji egzegetyczne odczytanie prozatorskiej spuścizny Ulianenki. Książka, która zgodnie z obietnicą jej autora, zawiera najpełniejszą, dogłębną i oryginalną analizę twórczości prozaika, a jednocześnie stanowi podstawę do dalszych fundamen- talnych badań nad spuścizną literacką pisarza z pewnością zasługuje na należyte docenienie zarówno ze strony krytyki literackiej, jak również szerokiego grona czytelników.

4

Memento mori. Мотиви та образи смерті в макабричних оповіданнях (на основі антології "Вбивство на вулиці...")

70%

Jaremczuk А.

|

nr 15

95-107

PL

Niniejszy artykuł został poświęcony prześledzeniu motywów i obrazów śmierci w opowiadaniach grozy, zamieszczonych we współczesnej ukraińskiej antologii horroru Вбивство на вулиці... (2019). Pokrótce scharakteryzowano obecność motywów i obrazów śmierci w literaturze ukraińskiej. Zdefiniowano znacznie terminów motyw, obraz. W trakcie dogłębnej analizy dokonano klasyfikacji rodzajów i typów śmierci, odzwierciedlonych w omawianych utworach, odnaleziono obrazy, unaoczniające jej obecność w poszczególnych opowiadaniach zbioru. W wyniku badania stwierdzono, iż motywy i obrazy śmierci są dominujące dla fabuły utworów danej antologii, co potwierdza aktualność i zasadność dalszych badań nad zagadnieniem śmierci we współczesnej literaturze grozy.

EN

The present study is devoted to tracing the motives and images of death in horror stories published in the modern Ukrainian horror anthology Вбивство на вулиці... (2019). The presence of motives and images of death in Ukrainian literature is briefly described. Such terms as motive, image were defined. In the course of an in-depth analysis, the classification of death types, reflected in the considered works, was made. Images that indicate its presence in individual stories of the collection were found. The result of the study shows that the motives and images of death are dominant for the plot of the works of this anthology, what confirms the relevance and validity of further research on the issue of death in modern horror literature.

UK

Цю статтю присвячено простеженню мотивів і образів смерті в макабричних оповіданнях, опублікованих в сучасній українській антології жахів Вбивство на вулиці... (2019). Коротко схарактеризовано наявність мотивів і образів смерті в українській літературі. Подано дефініцію термінів мотив, образ. Під час поглибленого аналізу здійснено класифікацію різновидів і типів смерті в згаданих оповіданнях, віднайдено образи, які доводять присутність смерті в окремих оповіданнях збірки. У висновку дослідження стверджено, що мотиви та образи смерті домінують у фабулі антології, що підтверджує актуальність і обґрунтованість подальших досліджень, присвячених проблемі смерті в сучасній літературі жахів.

5

Galicyjska nieobyczajność końca XIX i pierwszych dekad XX wieku w świetle wybranych dokumentów epoki

61%

Wójtowicz-Marszał S.

|

nr 15

179-208

UK

Дана стаття торкається питання непристойності другої половини XIX – початку XX століття на землях Східної Галичини. Непристойність називають також проституцією, торгівлею людьми (перш за все жінками та дітьми) та білим рабством. Поширена на території Східної Галичини проституція не була результатом динамічних процесів індустріалізації або швидкої урбанізації, як в Західній Європі. Через свій провінційний та прикордонний характер Східна Галичина, яка з 1772 року стала частиною імперї Габсбургів, була приречена на внутрішній політичний конфлікт, а також стагнацію та економічну відсталість. Повсюдна бідність, що штовхає людей на міграцію, породжувала такі руйнівні соціальні явища, як безпритульність, насильство, сирітство та проституція. У цьому відношенні Галичина розділяла долю інших колонізованих земель Центрально-Східної Європи, звідки торговці людьми зазвичай вербували свої жертви. Після поразки Центральних держав проблема не зникнула і стала викликом для влади ІІ Речіпосполитої, у складі якої Східна Галичина опинилася від 1918 року. Поштовхом для написання цієї статті стало листування митрополита та голови греко-католицької Церкви, віднайдене в Центральному державному історичному архіві міста Львова, а також низка статей українського письменника, Юрія Винничука, Таємниці львівського дна.

EN

The article deals with the issue of indecency in the second half of the 19th and the beginning of the 20th century in Eastern Galicia. Fornication, prostitution, women and children trafficking, white slavery are called indecency. Common for Eastern Galicia prostitution was neither resulting from the dynamic industrialisation processes nor from spectacular urbanization, unlike in Western Europe. Galicia, which has been part of the Habsburg Empire since 1772, was condemned to internal political conflict, economic slump and backwardness due to its parochial nature. Pervasive poverty, pushing the population to migration, generated such destructive social phenomena as homelessness, violence, orphanhood and prostitution. In this respect, Galicia shared the fate of other colonised lands of Central and Eastern Europe, from where traders usually recruited their victims. The problem has not dissapeared after the collapse of central countries, it constituted a serious challenge for the authorities of the Second Polish Republic, which in 1918 included Eastern Galicia. The inspiration to write the text was found in the Historical Archive of the City of Lviv, in the correspondence of Andrzej Szeptycki, the Metropolitan of the Greek Catholic Church and in the series of articles by the Ukrainian prose writer Jurij Wynyczuk entitled From the history of the Ukrainian bottom.

PL

W artykule został poruszony problem nieobyczajności drugiej połowy XIX i początku XX wieku na terenie Galicji Wschodniej. Nieobyczajność nazywana jest również nierządem, prostytucją, handlem żywym towarem kobietami i dziećmi, białym niewolnictwem. Powszechny na terenie Galicji Wschodniej proceder prostytucji nie był wynikiem dynamicznych procesów uprzemysłowienia czy spektakularnej urbanizacji jak w Europie Zachodniej. Wchodząca od 1772 r. w skład imperium Habsburgów Galicja właśnie z uwagi na prowincjonalny oraz graniczny charakter skazana była na polityczny konflikt wewnętrzny, zastój gospodarczy i zacofanie. Wszechobecne ubóstwo, popychające ludność do migracji, generowało takie destrukcyjne zjawiska społeczne, jak bezdomność, przemoc, sieroctwo oraz nierząd. Galicja dzieliła w tym zakresie los innych skolonizowanych ziem Europy Środkowo-Wschodniej, skąd zazwyczaj werbowali swoje ofiary handlarze żywym towarem. Problem nie zniknął po upadku państw centralnych, stanowił też poważne wyzwanie dla władz II Rzeczpospolitej, w skład której w 1918 r. weszła Galicja Wschodnia. Inspiracją do napisania tekstu była znaleziona w Archiwum Historycznym miasta Lwowa korespondencja metropolity Kościoła greckokatolickiego Andrzeja Szeptyckiego oraz cykl artykułów ukraińskiego prozaika Jurija Wynnyczuka pt. Z historii ukraińskiego dna.