Wyniki wyszukiwania - Biblioteka Nauki

1

Вплив романтизму на український історико-педагогічний наратив (ХІХ – початок ХХ ст.)

100%

Haliv M.

Path of Science

|

2017

|

tom 3

|

nr 7

1.1-1.12

UK

У статті проаналізовано вплив інтелектуальної культури романтизму на праці вітчизняних істориків освіти та педагогічної думки у ХІХ – початку ХХ ст. Досліджено, що на український історико-педагогічний наратив того часу мали вплив ідеалістична концепція «Духу», ідея народу як головного суб’єкта історії, ідеалізація минулих епох та історичних героїв, сублімоване ставлення до християнства, психологізм, який проявлявся у застосуванні методу емпатії, та ін.

EN

The article analyses the impact of the intellectual culture of romanticism on the works of Ukrainian historians of education and pedagogical thinking during 19th – the beginning of 20th century. The study shows that the Ukrainian historical pedagogical narrative of that time was influenced by the idealistic concept of “Spirit”, the idea of nation being the main subject of history, idealization of the bygone centuries and historical heroes, sublimated attitude to Christianity, psychology which was manifested in usage of the empathy method, etc.

2

Czy ślepcy widzą lepiej? Motywy ślepoty i nadprzyrodzonego postrzegania w twórczości ukraińskich romantyków

84%

Ursulenko A.

Slavica Wratislaviensia

|

2015

|

tom 161

137 - 147

EN

The article presents the relationship between the motifs of blindness and extrasensory perception in the works of Ukrainian Romantic poets. The author of the article shows the ancient lineage of the great blind men — soothsayers and poets-visionaries — and examines the multifaceted symbolism of blindness based on the literary images of blind kobzars, lirnyks and bandurists. The author focuses on the evolution of symbolism of blindness in the works of Taras Shevchenko.

3

Строгий стиль виленского классицизма

84%

Морозов В.

Town Planning and Architecture

|

2010

|

tom 34

|

nr 1

5-16

RU

Строгий стиль виленского классицизма представляет собой крупное явление в архитектуре Восточной Европы наряду с барочным классицизмом, ампиром и рациональным направлением. В статье определен круг построек, имена создателей, характерные черты, особенности и значение виленского классицизма. Значительно расширены сведения о творчестве выдающегося литовского архитектора Л. Стуоки-Гуцявичюса. Доказано, что в 1780-е годы по его проектам было осуществлено строительство дворца католического архиепископа и перестройка костела кармелитов в Могилеве. Показан характер распространения строгого стиля виленского классицизма в архитектуре белорусских и литовских земель. Строгий стиль сознательно выбирало для своих построек патриотически настроенное местное дворянство, демонстрировавшее в повседневной жизни спартанское -рыцарское- поведение. Благодаря этому был создан облик -храмовидного- усадебного дома с простым объемным построением и величественным классицистическим портиком на главном фасаде.

EN

"Strong" style of Vilnius classicism was a great phenomenon in the East European architecture and existed side by side with the baroque classicism or empire style or "rational" style.The paper determines the range of buildings, names of creators, characteristic features, peculiarities and significance of Vilnius classicism. It provides a deeper knowledge of the works of the famous Lithuanian architect V. Stuoka-Gucevičius. It is proved that in 1780 the project of the catholic Bishop's Palace and reconstruction of the Carmelite's Church in Mogiliev have been carried out by this architect.Spreading of Vilnius classicism "strong" style in the Belarussian and Lithuanian architecture was determined. The patriotic domestic nobility chose this style consciously because of their demonstration of the "knight" behavior in everyday life. Thanks to this style a temple appearance of a house was created by a simple space organization and grand classic portico on the main facade.

4

Operas by Mykola Lysenko in the Context of Romantic Slavic Schools of the 19th Century

67%

Kyyanovska L.

|

2023

|

tom 18

155-171

UK

Жанр опери ідеально підходить для пропагування історичної пам’яті чи представлення національного міфу. Романтизм був епохою формування національних ідентичностей багатьох європейських країн. Головним завданням опери того часу було повернення до національної міфології та історії. Предметом розгляду в цій статті є опери Миколи Лисенка (1842–1912), засновника української композиторської школи. Ці майже невідомі в Польщі твори являють собою вельми своєрідний підхід до естетичних принципів романтичної опери. Вони засновані на фольклорних, міфологічних та історичних сюжетах, характерних для багатьох слов'янських композиторських шкіл. У статті визначається місце Миколи Лисенка серед представників слов’янської опери. Основний акцент зроблено на важливості його оперної спадщини з погляду символіки «національного духу», що проявляється у змісті його опер. Адже вони здебільшого втілюють історичні традиції, міфи, звичаї, народні обряди тощо. У статті також проведено порівняння оперної спадщини Лисенка з аналогічним жанром національної опери у спадщині творців інших слов’янських національних шкіл: у Польщі (Станіслав Монюшко), Чехії (Бедржих Сметана, Антонін Дворжак) та Росії (представники «Могучая кучка», головним чином Модест Мусоргський, Олександр Бородін і Микола Римський-Корсаков). Звернуто увагу на ряд спільних рис, що пов'язують більшість композиторів слов'янських оперних шкіл, серед яких: - опора на загальноєвропейську музичну естетику в проекції на національну традицію; - виняткове розмаїття тем і жанрів, пов’язаних з національними засадами (часто з фольклорним колоритом, різноманітним висвітленням важливих для історичної пам'яті тем, використанням найширшого спектру різновидів і моделей оперних жанрів, що нерідко вказують на звичеєво-обрядову традицію); - поєднання фольклорних мотивів із загальноприйнятими формами і романтичними і постромантичними виражальними засобами професійної музики того часу.

PL

Do krzewienia pamięci historycznej lub przedstawienia mitu narodowego opera jak najbardziej się nadawała. Romantyzm to epoka kształtowania tożsamości narodowych wielu krajów europejskich. Głównym jej zadaniem w tym czasie jest powrót do narodowej mitologii i historii. Przedmiotem rozważań niniejszego artykułu są opery Mykoły Łysenki (Миколa Лисенкo, 1842–1912), założyciela ukraińskiej szkoły kompozytorskiej. Dzieła te, prawie nieznane w Polsce, reprezentują interesujące ujęcie zasad romantycznej estetyki operowej. Opierają się na wątkach ludowo-mitologicznych i historycznych, typowych dla wielu słowiańskich szkół kompozytorskich. W pracy zostało uwzględnione miejsce Mikołaja Łysenki w gronie przedstawicieli opery słowiańskiej. Główny akcent położony został na znaczeniu tej twórczości w aspekcie symbolu „ducha narodowego”, przejawiającego się w treści dzieła operowego poprzez wcielenie tradycji i mitów historycznych, zwyczajów, obrządków ludowych, etc. W pracy uwzględniono też porównanie dorobku operowego Łysenki z analogicznym gatunkiem opery narodowej w spuściźnie twórców innych słowiańskich szkół narodowych: w Polsce (Stanisław Moniuszko), Czechach (Bedřich Smetana, Antonin Dwořak) oraz Rosji (przedstawiciele „Potężnej Gromadki”, głównie Modest Musorgski, Aleksandr Borodin oraz Mikołaj Rimski-Korsakow). Zwrócono uwagę na szereg cech wspólnych, łączących większość kompozytorów słowiańskich szkół operowych, do których należy: - synteza „ogólnoeuropejskiego warsztatu” kompozytorskiego z tradycję narodową; - wyjątkowa różnorodność tematów i gatunków związanych z wątkami narodowymi (często o zabarwieniu ludowym, ujmującym owe tematy różnorodnie z zastosowaniem najszerszego spektrum odmian i modeli gatunków operowych); - zespolenie wątków ludowych z ogólnie przyjętymi formami i środkami wyrazu ówczesnej muzyki profesjonalnej, panującymi w ramach stylu romantycznego i tendencji postromantycznych.

EN

For the dissemination of historical memory or the portrayal of national myth, opera was the most appropriate instrument. Romanticism was a period during which many of Europe’s national identities were formed. The primary function of the opera at the time was to return to national mythology and history. The focus of this contribution are the operas by Mykola Lysenko (Миколa Лисенкo, 1842–1912), the founder of the Ukrainian school of composition. These works, which are largely unknown in Poland, represent an interesting interpretation of the principles of the genre of the Romantic opera. They are based on folk mythology and historical themes, typical of many Slavic schools of composition. The article discusses Mykola Lysenko’s role among the representatives of the Slavic opera. Emphasis is placed on the importance of his work seen as a symbol of the ‘national spirit’, reflected in the content of the opera through the incorporation of historic traditions and myths, customs, folk rituals, etc. The article also compares Lysenko’s operatic oeuvre with the national opera genre in the legacy of artists belonging to other Slavic national schools: in Poland (Stanisław Moniuszko), the Czech Republic (Bedřich Smetana, Antonín Dvořák) and Russia (representatives of ‘The Five’, mainly Modest Mussorgsky, Alexander Borodin and Nikolai Rimsky-Korsakov). Attention is drawn to several common features common to most composers of the Slavic schools of opera, such as: - synthesis of the ‘general European technique’ of composition with national tradition; - remarkable range of themes and genres related to national themes (often with a folkloric flavour expressing these themes in a multitude of ways, using the widest range of varieties and genre models of the opera); - fusion of folk themes with generally accepted forms and means of expression in professional music of the period, prevalent in the Romantic style and post-Romantic influences.

5

Opery Mykoły Łysenki w kontekście romantycznych szkół słowiańskich XIX wieku

67%

Kyyanovska L.

|

2023

|

tom 18

137-153

EN

For the dissemination of historical memory or the portrayal of national myth, opera was the most appropriate instrument. Romanticism was a period during which many of Europe’s national identities were formed. The primary function of the opera at the time was to return to national mythology and history. The focus of this contribution are the operas by Mykola Lysenko (Миколa Лисенкo, 1842–1912), the founder of the Ukrainian school of composition. These works, which are largely unknown in Poland, represent an interesting interpretation of the principles of the genre of the Romantic opera. They are based on folk mythology and historical themes, typical of many Slavic schools of composition. The article discusses Mykola Lysenko’s role among the representatives of the Slavic opera. Emphasis is placed on the importance of his work seen as a symbol of the ‘national spirit’, reflected in the content of the opera through the incorporation of historic traditions and myths, customs, folk rituals, etc. The article also compares Lysenko’s operatic oeuvre with the national opera genre in the legacy of artists belonging to other Slavic national schools: in Poland (Stanisław Moniuszko), the Czech Republic (Bedřich Smetana, Antonín Dvořák) and Russia (representatives of ‘The Five’, mainly Modest Mussorgsky, Alexander Borodin and Nikolai Rimsky-Korsakov). Attention is drawn to several common features common to most composers of the Slavic schools of opera, such as: - synthesis of the ‘general European technique’ of composition with national tradition; - remarkable range of themes and genres related to national themes (often with a folkloric flavour expressing these themes in a multitude of ways, using the widest range of varieties and genre models of the opera); - fusion of folk themes with generally accepted forms and means of expression in professional music of the period, prevalent in the Romantic style and post-Romantic influences.

UK

Жанр опери ідеально підходить для пропагування історичної пам’яті чи представлення національного міфу. Романтизм був епохою формування національних ідентичностей багатьох європейських країн. Головним завданням опери того часу було повернення до національної міфології та історії. Предметом розгляду в цій статті є опери Миколи Лисенка (1842–1912), засновника української композиторської школи. Ці майже невідомі в Польщі твори являють собою вельми своєрідний підхід до естетичних принципів романтичної опери. Вони засновані на фольклорних, міфологічних та історичних сюжетах, характерних для багатьох слов'янських композиторських шкіл. У статті визначається місце Миколи Лисенка серед представників слов’янської опери. Основний акцент зроблено на важливості його оперної спадщини з погляду символіки «національного духу», що проявляється у змісті його опер. Адже вони здебільшого втілюють історичні традиції, міфи, звичаї, народні обряди тощо. У статті також проведено порівняння оперної спадщини Лисенка з аналогічним жанром національної опери у спадщині творців інших слов’янських національних шкіл: у Польщі (Станіслав Монюшко), Чехії (Бедржих Сметана, Антонін Дворжак) та Росії (представники «Могучая кучка», головним чином Модест Мусоргський, Олександр Бородін і Микола Римський-Корсаков). Звернуто увагу на ряд спільних рис, що пов'язують більшість композиторів слов'янських оперних шкіл, серед яких: - опора на загальноєвропейську музичну естетику в проекції на національну традицію; - виняткове розмаїття тем і жанрів, пов’язаних з національними засадами (часто з фольклорним колоритом, різноманітним висвітленням важливих для історичної пам'яті тем, використанням найширшого спектру різновидів і моделей оперних жанрів, що нерідко вказують на звичеєво-обрядову традицію); - поєднання фольклорних мотивів із загальноприйнятими формами і романтичними і постромантичними виражальними засобами професійної музики того часу.

PL

Do krzewienia pamięci historycznej lub przedstawienia mitu narodowego opera jak najbardziej się nadawała. Romantyzm to epoka kształtowania tożsamości narodowych wielu krajów europejskich. Głównym jej zadaniem w tym czasie jest powrót do narodowej mitologii i historii. Przedmiotem rozważań niniejszego artykułu są opery Mykoły Łysenki (Миколa Лисенкo, 1842–1912), założyciela ukraińskiej szkoły kompozytorskiej. Dzieła te, prawie nieznane w Polsce, reprezentują interesujące ujęcie zasad romantycznej estetyki operowej. Opierają się na wątkach ludowo-mitologicznych i historycznych, typowych dla wielu słowiańskich szkół kompozytorskich. W pracy zostało uwzględnione miejsce Mikołaja Łysenki w gronie przedstawicieli opery słowiańskiej. Główny akcent położony został na znaczeniu tej twórczości w aspekcie symbolu „ducha narodowego”, przejawiającego się w treści dzieła operowego poprzez wcielenie tradycji i mitów historycznych, zwyczajów, obrządków ludowych, etc. W pracy uwzględniono też porównanie dorobku operowego Łysenki z analogicznym gatunkiem opery narodowej w spuściźnie twórców innych słowiańskich szkół narodowych: w Polsce (Stanisław Moniuszko), Czechach (Bedřich Smetana, Antonin Dwořak) oraz Rosji (przedstawiciele „Potężnej Gromadki”, głównie Modest Musorgski, Aleksandr Borodin oraz Mikołaj Rimski-Korsakow). Zwrócono uwagę na szereg cech wspólnych, łączących większość kompozytorów słowiańskich szkół operowych, do których należy: - synteza „ogólnoeuropejskiego warsztatu” kompozytorskiego z tradycję narodową; - wyjątkowa różnorodność tematów i gatunków związanych z wątkami narodowymi (często o zabarwieniu ludowym, ujmującym owe tematy różnorodnie z zastosowaniem najszerszego spektrum odmian i modeli gatunków operowych); - zespolenie wątków ludowych z ogólnie przyjętymi formami i środkami wyrazu ówczesnej muzyki profesjonalnej, panującymi w ramach stylu romantycznego i tendencji postromantycznych.

6

Wiersze Tomasza Augusta Olizarowskiego (Ze zbiorów Ukraińskiej Biblioteki Narodowej im. Wołodymyra Wernadskiego w Kijowie

67%

Nowacki A. S.

|

nr 13

53-66

UK

Дана стаття присвячена висвітленню постаті польського романтика, представника “української школи” в польській літературі, а також видатного соціокультурного діяча в екзилі, Томаша Августа Олзаровського. У першій частині роботи автор представляє окремі елементи біографії письменника, творчу постать і найважливіші літературні твори. Друга частина статті містить роздуми над рукописом віршів, знайденим у Відділі рукописів Національної бібліотеки України ім. Володимира Вернадського в Києві. Конфронтація знайдених текстів з існуючим станом знань дозволила виправити деякі неточності, особливо щодо назв згаданих віршів. Автор має надію, що ця робота стане невеликим внеском у вивчення літературної спадщини Т. А. Олізаровського.

EN

In this paper the author is trying to presenting the figure of a Polish romanticist, a representative of the “Ukrainian school” in Polish literature, and also a prominent socio-cultural activist in exile, Tomasz August Olizarowski. In the first part of the work the author presents selected elements of the writer’s biography and his the most important literary works. The second part of this paper contains reflections on the manuscript of poems, found in the Manuscripts Department of the National Ukrainian Library named after Volodymyr Vernadsky in Kiev. The confrontation of the found works with the existing state of knowledge allowed to correct some inaccuracies, especially regarding the titles of the mentioned poems. It seems that this work can be regarded as a small contribution to the study of the literary legacy of T.A. Olizarowski.

PL

W niniejszym artykule przedstawiono sylwetkę polskiego romantyka, przedstawiciela „ukraińskiej szkoły” w literaturze polskiej, a zarazem wybitnego działacza społeczno-kulturalnego na emigracji, Tomasza Augusta Olizarowskiego. W pierwszej części pracy autor przedstawia wybrane elementy biografii pisarza, jego sylwetkę twórczą oraz najważniejsze dzieła literackie. Druga część niniejszego artykułu zawiera rozważania na temat rękopisu wierszy, odnalezionego w Dziale Rękopisów Ukraińskiej Biblioteki Narodowej im. Wołodymyra Wernadskiego w Kijowie. Konfrontacja znaleziska z istniejącym stanem wiedzy pozwoliła na skorygowanie kilku nieścisłości, zwłaszcza odnośnie do tytułów wspomnianych wierszy. Praca stanowi skromny wkład do badań nad spuścizną literacką T.A. Olizarowskiego.

7

Храмовая архитектура волыни в составе российской империи (1795 – 1914 гг.)

50%

Рычков П.

|