Wyniki wyszukiwania - Biblioteka Nauki

1

Критическая рефлексия коллективной памяти Украины в контексте феноменологической концепции Поля Рикёра

100%

Позднякова-Кирбятьева Е.

Miscellanea Posttotalitariana Wratislaviensia

|

2013

|

tom 1: Między pamięcią a zapomnieniem. Trauma postkomunistyczna

29 - 38

EN

The article is devoted to the problem of collective memory. Nowadays, in the collective memory of the population of Ukraine persistently there is a flashback about the Soviet past which is constantly present in mentality, in political discourse in ordinary consciousness, in comparisons. Such comparisons pathologically distort the perception of contemporaneity. The author also analyses problem of abuse of memory in detail: situation of collective memory with regard to golodomor, Stalin repressions and other terrible pages of the past. The special attention is given to a correlation of collective memory and identity. But as an object of identity of the Ukrainian population is washed out, the state of collective memory cannot be satisfactorily acknowledged. A durable, consolidated identity cannot be a description of the modern Ukrainian population.

2

Пам’ять про ІІ Світову Війну в романах Кейт Аткінсон

80%

Белімова (Belimova) Т. T.

|

nr 4(1)

69-80

UK

У статті проаналізовано романи К. Аткінсон «Життя за життям», «Руїни бога» та «Розшифровку» із погляду memory studies. Актуальні завдання дослідження полягали в: 1) в окресленні приватних спогадів у текстовій структурі (ідеться про основні кореляти індивідуальна та колективної пам’яті); 2) оприявленні співвідношення між травмами, що їх зазнали герої, і «ранами часу», завданими ІІ світовою війною; 3) осягненні механізму «кристалізації» колективної пам’яті в певному осередку («місця пам’яті» в романах); 4) окресленні межі культурного архіву, що його відтворює авторка. У студії спостережено, що основний авторський посил романів зосереджений на темі ІІ світової війни, її осмисленні й відображенні в колективній пам’яті британців. Через образи головних героїв авторка відтворює спогади воєнного часу. Завважено, що у всіх романах застосовано хаотичний, а не хронологічний принцип відтворення минулого: фабула набуває циклічного характеру. Такий принцип зображення наслідує роботу людського мозку, яка спорадично видає на поверхню пласти пам’яті. Зазначений калейдоскоп спогадів підпорядковується авторській логіці: розрізнені фрагменти пам’яті складають цілісну історію, співвідносну з національним архівом. Тедді Тодд – уцілілий, той хто вижив задля збереження пам’яті загиблих побратимів (створення «місць пам’яті») та свідчення про воєнні злочини, а також задля плекання нового покоління британців. Воднораз Урсула Тодд і Джульєтта Армстронґ презентують фемінний, проте полярний досвід участі у війні. На перший погляд між героїнями немає суттєвих розбіжностей: обидві працюють на секретні військові відомства, роблячи свій внесок у наближення перемоги, обидві заступили на місця чоловіків, котрі пішли на фронт. Воднораз Джульєтта Армстронґ – подвійна агентка, завербована заради шпигування на користь Радянського Союзу, яка через власну зраду від’єднується від колективної пам’яті. Спогади міс Армстронґ не корелюють із національним архівом, а є певним антиподом до колективної свідомості британців, становлять недосліджену «білу пляму» (феномен зради – це й справді щось із рідні «заплямованості»). Повоєнний обов’язок Тедді й Урсули Тоддів – справжніх спадкоємців національних цінностей – полягає в заліковуванні «ран часу», у збереженні пам’яті про полеглих. Спогади Тоддів мають утілитися в «місця пам’яті» (монументи, музеї, військові поховання, художні твори тощо). Умовний архів роману, відтворені в ньому «місця пам’яті» корелюють із колективною пам’яттю народів Британії, відтак спонукають до осмислення травматичного досвіду, завданого ІІ світовою війною.

EN

The article analyzes Kate Atkinson’s novels «Life after Life», «Ruins of God» and «Transcription» in terms of memory studies. The current objectives of the study were: 1) to outline private memories in the textual structure (these are the main correlates of individual and collective memory); 2) revealing the relationship between the injuries suffered by the heroes and the «wounds of time» inflicted by World War II; 3) understanding the mechanism of «crystallization» of collective memory in a particular cell («place of remembrance» in novels); 4) delineation of the boundaries of the cultural archive, which is reproduced by the author. The study found that the main message of the novels is focused on the theme of World War II, its understanding and reflection in the collective memory of the British. Through the images of the main characters, the author recreates the memories of wartime. It is noticed that in all novels the chaotic, instead of chronological principle of reproduction of the past is applied: the plot acquires cyclic character. This image principle mimics the work of the human brain, which sporadically emits layers of memory. This kaleidoscope of memories follows the author’s logic: the scattered fragments of memory form a coherent history, correlated with the national archive. Teddy Todd is a survivor who survived to preserve the memory of his fallen comrades («places of remembrance») and to testify about war crimes, as well as to nurture a new generation of Britons. At the same time, Ursula Todd and Juliet Armstrong present a feminine but polar experience of war. At first glance, there are no significant differences between the heroines: both work for secret military departments, contributing to the approach of victory, both took the place of men who went to the front. At the same time, Juliet Armstrong is a double agent recruited for espionage in favor of the Soviet Union, who, through her own betrayal, separates herself from the collective memory. Miss Armstrong’s memoirs do not correlate with the National Archives, but are the antithesis of the British collective consciousness, constituting an unexplored «white spot» (the phenomenon of betrayal is indeed something of a native «stain»). The post-war duty of Teddy and Ursula Todd, the true heirs of national values, is to heal the «place of remembrance» and to preserve the memory of the fallen. Todd’s memories should be embodied in «places of remembrance» (monuments, museums, military burials, works of art, etc.). The conditional archive of the novel, the «place of remembrance» recreated in it, correlate with the collective memory of the peoples of Britain, thus encouraging the understanding of the traumatic experience of World War II.

3

Індивід і соціум в контексті «колективної пам’яті» Моріса Гальбвакса

80%

Ilin V.

Проблеми всесвітньої історії

|

2023

|

nr 22

7-15

EN

The issue of collective memory, which is an integral component of modern memory studies, is considered in the paper. Memory, as the author notes, is a way for people to construct their past, which belongs to history. The concept of “collective memory”, proposed by the French historian and sociologist Maurice Halbwachs at the beginning of the last century, opened the prospect of overcoming the absolutization of psychologism in historical research, and also defines the scientific sense of the meaning of collective historical trauma. The ideas of the French scientist regarding the presence of memory in the oral tradition and methods of analyzing forms of oral communication are studied. The sense of using the concept of “frame”, which is a combination of spatio-temporal and social representations mediated by place, form, name, reasoning, and language, is revealed. In this context, the main idea of the scientist is the assertion that memories of the past are determined by social frameworks. The variability and transformation of social frameworks in connection with the entry of a person into many groups is emphasized in the paper. Group memory is the memory of people who live now and can discuss memories of their past. Examining Christianity as an example showed how gradually the collective memory of a group of believers, which coincided with the collective memory of society as a whole, was completely transformed under the influence of new and the latest social challenges. The role of tradition in the historical process is considered in the context of collective memory. Therefore, the paper suggests that society is able to act productively if its institutions rely on collective ideas and collective memory.

UK

У статті аналізується проблема колективної пам’яті, невід’ємної складової сучасних memory studies. Пам’ять, зазначає автор, є способом конструювання людьми свого минулого, яке належить історії. Запропоноване на початку минулого століття французьким істориком і соціологом Морісом Гальбваксом поняття «колективна пам’ять» відкрило перспективу подолання абсолютизації психологізму в історичних дослідженнях, а також визначає науковий смисл значення колективної історичної травми. Аналізуються ідеї французького ученого про наявність пам’яті в усній традиції і методах аналізу форм усної комунікації. Показано значення використання поняття «рамки», яка є комплексом просторово-часових і соціальних уявлень, опосередкованих місцем, формою, ім’ям, міркуванням, мовою. В даному контексті основна думка вченого полягає в твердженні, що спогади про минуле обумовлені соціальними рамками. У статті здійснено акцент на мінливості і трансформації соціальних рамок в зв’язку з входженням людини у багато груп. Пам’ять групи є пам’яттю людей, які живуть тепер і можуть обговорювати спогади про своє минуле. Розгляд в якості прикладу християнства показав, як поступово спільна пам’ять групи віруючих, що співпадала з колективною пам’яттю суспільства в цілому, повністю трансформувалася під впливом все нових і нових соціальних викликів. В контексті колективної пам’яті розглядається роль традиції в історичному процесі. У статті підкреслюється, що суспільство здатне продуктивно діяти при умові опори його інститутів на колективні уявлення і колективну пам’ять.

4

Пейзажі (не)пам’яті в сучасній українській літературі

70%

Poliszczuk Я.

TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych

|

2020

|

tom 6

|

nr 15

83-93

PL

Przedmiotem rozważań w tym artykule są metody przyswojenia lub rewizji pamięci miejsca praktykowane we współczesnej literaturze ukraińskiej, w szczególności w powieści popularnej. Jako materiał egzemplifikacyjny służą ostatnio opublikowane utwory Wołodymyra Łysa, Oksany Zabużko, Sofiji Andruchowycz, Serhija Żadana, Wołodymyra Rafiejenki etc. Reprezentują one bowiem rozmaite opcje pamięci, a tym samym świadczą o różnorodności literackich intencji wobec prób odzyskania tradycji, która stałaby się oparciem tożsamościowym dla współczesnego człowieka. Autor wykorzystuje teoretyczne koncepcje pamięci Pierre’a Nory i nie-miejsca Marca Augé. Ukraińscy pisarze najczęściej odwołują się do miejsc ustabilizowanych i dobrze oswojonych w pamięci zbiorowej, są to Wołyń, Galicja, Bukowina, Kijowszczyzna. Z drugiej strony przestrzeń Wschodu (Donbas) w literaturze popularnej jest opisywana jako zbiór nie-miejsc, które powodują wydziedziczenie i demoralizację człowieka. Trzeba jednakże zauważyć, że Żadan i Rafiejenko nie tylko konstatują fatalny wpływ nie-miejsc na człowieka, lecz próbują zbudować narrację historyczną wobec miejsc, które jej wcześniej nie posiadały.

EN

The paper deals with the research of the revision of memory which are practiced in the contemporary Ukrainian literature, especially in the novels. Suggested examples are the literary texts written during the last decade by such authors as Volodymyr Lys, Oksana Zabuzhko, Vasyl Shkliar, Sofia Andrukhovych, Serhii Zhadan, Volodymyr Rafeienko and others. These texts represent different options of memory searching the tradition, which would become a productive foothold for a person of our time. The author of the article uses two theoretical conceptions of French scientists: the places of memory of Pierre Nora and non-places of Marc Augé. Ukrainian writers often appeal to places that have been forgotten or artificially crossed out of collective memory. These are traditional settlements of Ukrainian life in Volhynia, Galicia, Bukovina, and Kyiv region. The space of the East (Donbas), on the contrary, is labeled in popular novels as a set of non-places that personify and demoralize man.

UK

Предметом рефлексії у статті є способи присвоєння або ревізії пам’яті, що практиковані в сучасній українській літературі, зокрема в популярній романістиці. Вибрані приклади – це художні тексти останніх років авторства Володимира Лиса, Оксани Забужко, Василя Шкляра, Софії Андрухович, Сергія Жадана, Володимира Рафеєнка та ін. Вони репрезентують різні меморіастичні опції й таким чином засвідчують різнорідність літературних пошуків “віднайдення” традиції, яка стала би ідентичнісним опертям для людини нашого часу. Автор використовує теоретичні концепції місць пам’яті Пєра Нора та не-місць Марка Оже. Українські письменники найчастіше апелюють до освоєних місць, знаковість яких була призабута чи штучно викреслена з колективної пам’яті, – Волині, Галичини, Буковини, Київщини. Простір Сходу (зокрема в контексті війни на Донбасі), навпаки, маркується в популярних романах як набір не-місць, що знеособлюють та деморалізують людину. Однак у романах Сергія Жадана та Володимира Рафеєнка є не тільки констатація фатального впливу не-місць, а й спроби моделювання місць пам’яті, які творять історичний наратив там, де досі його не було.