Wyniki wyszukiwania - Biblioteka Nauki

1

Особливості діяльності культурних амбасадорок, які творять позитивний імідж України у світі в умовах російсько-української війни

100%

Bila A.

|

nr 33

329-336

EN

The article emphasises that public diplomacy is one of those areas and dimensions where a woman, using all her skills, can best prove herself. After all, public diplomacy really has no restrictions, reservations, templates, frameworks, clearly defined rules and canons, protocol and regulations. It can have a wide variety of manifestations, include different tools, and at the same time speak freely to any foreign-language, foreign-culture audience. Today, especially in times of war, a woman of any profession can become influential in the field of public diplomacy, and this will be valuable in helping Ukraine. However, it is now important to support Ukrainian women, open up new opportunities for development, teach public diplomacy tools, promote the potential of public diplomacy at the community level, and create special organisations, platforms, initiate discussion and expert platforms so that Ukrainian women unite, share experiences in public diplomacy, seek and find material and spiritual resources for projects, and thus feel more confident and bold - this will be invaluable to our country. Everyone can engage in public diplomacy. And in the context of Russia's current brutal war against Ukraine, it is a duty for all Ukrainians: both those who have recently been forced to move abroad and those who have long lived in exile and are part of the Ukrainian diaspora. Even those who leave Ukraine for a short time for one reason or another unwittingly become ambassadors of their country. Today, any step, contact, speech, appeal, or larger action by a Ukrainian man or a Ukrainian woman may result in the attention and positive attitude of a foreigner who is a representative of the civil society of a particular country, which in turn may provide financial or military assistance to Ukraine. However, on the other hand, public diplomacy, in my expert opinion, is not for everyone. It is, indeed, a very thorough and complex phenomenon, something that requires flair, experience, practice, knowledge, skill, mastery and considerable resources, both intellectual, spiritual and material.

UK

У статті наголошується, що публічна дипломатія – це одна з тих сфер, вимірів, де жінка, використовуючи всі свої вміння, може якнайкраще проявити себе. Адже публічна дипломатія, дійсно, не має обмежень, застережень, шаблонів, рамок, чітко визначених правил і канонів, протоколу і регламенту. Вона може мати найрізноманітніші прояви, включати різні інструменти і при цьому вільно промовляти до будь-якої іншомовної, інокультурної аудиторії. Сьогодні, особливо в умовах війни, жінки різних професій можуть стати впливовими в царині публічної дипломатії, і це буде цінно для допомоги Україні. Однак важливо нині підтримувати українське жіноцтво, відкривати нові можливості для розвитку, навчати інструментів публічної дипломатії, популяризувати потенціал публічної дипломатії на громадському рівні, а також створювати спеціальні організації, платформи, ініціювати дискусійні та експертні майданчики, аби українські діячки єдналися, обмінювалися досвідом у царині публічної дипломатії, шукали і знаходили матеріальні та духовні ресурси для проєктів, а отже, відчували себе більш впевнено та сміливо – від цього користі нашій державі буде неоціненно більше. Публічною дипломатією може займатися кожен. А в умовах нинішньої жорстокої війни Росії проти України – це обов'язок для всіх українців: і тих, які нещодавно вимушено переїхали за кордон, і тих, які давно проживають у еміграції і є частиною української діаспори. Навіть ті, хто ненадовго покидають Україну заради тих чи інших справ, мимоволі стають амбасадорами своєї держави. Бо сьогодні від будь-якого кроку, контакту, виступу, заклику чи масштабнішої дії українця й українки може залежати увага й позитивне ставлення іноземця, який є представником громадянського суспільства тієї чи іншої країни, від якої своєю чергою може залежати надання Україні фінансової чи військової допомоги. Однак, з іншого боку, публічна дипломатія, на мій експертний погляд, під силу не кожному чи кожній. Це, дійсно, дуже ґрунтовне й комплексне явище, це те, що вимагає чуття, досвіду, практики, знань, вправності, майстерності й чималих ресурсів, як інтелектуальних, духовних, так і матеріальних.

2

Служба та побут британських та радянських жінок у військово-морських силах у роки Другої світової війни

100%

Залєток Н. В.

|

nr 14

107-118

EN

Comparative studies on the experiences of female representatives of different countries in WWII remain relevant today. They not only deepen our understanding of the life of women at war, but also allow us to explore the power regimes of different states at one stage or another. After all, the government organized the activities of various groups of the population aimed at winning the war. Women were no exception in this respect, regardless of whether they worked in the rear or defended their homeland with weapons in hand. For centuries, the navy for the most part represented a purely masculine environment, and the presence of a woman on a ship was considered a bad omen. However, the scale of hostilities during the world wars and, as a consequence, the need for a constant supply of personnel to the armed forces made their adjustments – states began to gradually recruit women to serve in the navy. The article compares the experiences of Great Britain and the USSR in attracting women to serve in the navy during WWII. The countries were chosen not by chance, as they represent democracy and totalitarianism, respectively, and studying their practice of involving women in the navy can deepen our knowledge of these regimes. After analysing the experience of women’s service in the navy in 1939-1945, the author concludes that their recruitment to the navy in Great Britain took place through a special organization – the Women’s Royal Naval Service (WRNS). Its personnel were trained mostly separately from men and then sent to military units of the navy. The USSR did not create separate women's organizations for this purpose; women served in the same bodies as men. The main purpose of mobilizing women to the navy in both the USSR and Great Britain was initially to replace men in positions on land to release the latter for service at sea. However, in both countries there were cases when women also served at sea. The range of positions available to them in the navy expanded during the war, and in the USSR reached its apogee in the form of admission of women to combat positions. In Great Britain, women in the navy did not officially perform combat roles, and there was a ban on them from using lethal weapons.

UK

Порівняльні студії, присвячені досвідам представниць різних країн у Другій світовій війні залишаються актуальними у наш час. Адже не лише поглиблюють наші уявлення про побут жінок на війні, але й дають змогу повніше дослідити владні режими різних держав на тому чи іншому етапі розвитку. Адже саме влада організовувала діяльність різних груп населення, зокрема жінок, спрямовану на перемогу у війні. Не стали у цьому аспекті винятком і жінки, незалежно від того, чи вони працювали в тилу, чи зі зброєю в руках захищали свою батьківщину. Флот впродовж віків здебільшого репрезентував суто маскулінне середовище, а присутність жінки на кораблі вважалася поганою ознакою. Проте масштабність бойових дій під час світових воєн і, як наслідок, потреба у постійному надходженні кадрів до збройних сил її учасників внесли свої корективи – держави почали поступово залучати їх до служби у військово-морських силах (ВМС). У статті здійснено порівняння досвідів Великої Британії та СРСР щодо залучення жінок до служби у ВМС в роки Другої світової війни. Країни обрані невипадково, адже репрезентують демократію та тоталітаризм відповідно, і вивчення їхньої практики залучення жінок до ВМС може також поглибити знання про ці режими. Проаналізувавши досвід служби жінок у ВМС у 1939-1945 рр., авторка доходить висновку, що набір їх на флот у Великій Британії відбувався через спеціальну організацію – Жіночу королівську військово-морську службу (ЖКВМС). Її персонал готували здебільшого окремо від чоловіків-військовослужбовців і потім спрямовували до військових підрозділів ВМС. СРСР окремих жіночих організацій для цього не створював, жінки вважалися військовослужбовицями тих же підрозділів, що і чоловіки. Основною метою мобілізацій жінок до ВМС як в СРСР, так і у Великій Британії на перших порах було заміщення ними чоловіків на посадах на суші для вивільнення останніх для служби на морі. Однак в обох країнах траплялися випадки, коли жінки також служили на морі. Коло посад, доступних для них у ВМС, розширювалося впродовж війни, і в СРСР досягло апогею у вигляді допуску до бойових посад. У Великій Британії офіційно жінки у ВМС бойових ролей не виконували, крім того, існувала заборона для них на застосування летальної зброї.

3

Психологічні особливості легітимізованої агресії у осіб похилого віку

80%

Білюченко (Biliuchenko) Ю. Y.

|

nr 6(3)

147-153

UK

Стаття висвітлює теоретичний огляд закордонної літератури з проблеми агресивності у осіб похилого віку. Надано психологічну характеристику окресленого феномену та обґрунтовано актуальність проведення емпіричних розвідок в даному напрямку. Огляд наукових здобутків в царині психології показав, що специфіка легітимізованої агресії у пенсіонерів є недостатньо розробленою та вивченою науковою проблемою. Мета дослідження – встановити специфіку легітимізованої агресії у жінок та чоловіків пенсійного віку. Вибірку дослідження склали особи похилого віку у віці від 60 до 70 років, загальною чисельністю 40 осіб. До першої групи увійшло 20 жінок пенсійного віку, до другої - 20 чоловіків-пенсіонерів. Для виявлення психологічних особливостей легітимізованої агресії був використано «Опитувальник легітимізованої агресії» С. Еніколопова та М. Цибульського. Для математико-статистичної обробки даних було використано t – критерій Стьюдента для незалежних вибірок. В ході емпіричного дослідження було встановлено, що для жінок похилого віку характерний прояв агресивної поведінки, котра знаходить своє відображення у найбільш прийнятних для суспільства формах, наприклад, під час комунікації, у вихованні, у прагненні повчати інших, при обміні досвідом, знаннями чи висловлюванні власної думки. Жінки воліють не демонструвати свої негативні почуття публічно, про що свідчать не достатньо високі показники за всіма шкалами легітимізованої агресії. Жінки пенсійного віку чудово орієнтуються в ситуаціях, коли їх агресивні прояви можуть бути помічені, тому вони прагнуть власні почуття не показувати на широкий загал, оскільки це може негативно відбитися на їх репутації. Щодо групи чоловіків похилого віку, то вони являються виразними представниками легітимізованої агресії, котрі власну агресивну поведінку можуть вправно виправдати та замаскувати. Доволі сміливі висловлювання на тему політики, спорту, виховання є для них вдалою нагодою щоб продемонструвати багатий особистий досвід з окреслених питань та довести свою правоту, тим самим посилити свій авторитет та компетентність в очах навколишніх. На нашу думку, подібна тенденція є доволі тривожною, оскільки подібні поведінкові реакції досить часто носять провокативний характер та підбурюють до виникнення конфліктних ситуацій.

EN

The article covers a theoretical review of foreign literature on the problem of aggression in the elderly. The psychological characteristic of the outlined phenomenon is given and the urgency of conducting empirical investigations in this direction is substantiated. A review of scientific achievements in the field of psychology showed that the specific of legitimized aggression in retirees is not sufficiently developed and studied scientific problem. The purpose of the study is to establish the specifics of legitimized aggression in women and men of retirement age. The sample consisted of elderly people aged 60 to 70 years, with a total number of 40 people. The first group included 20 women of retirement age, the second - 20 retired men. “Questionnaire of Legitimized Aggression” by S. Enikolopov and M. Tsybulsky was used to identify the psychological features of legitimized aggression. Student’s t-test for independent samples was used for mathematical and statistical data processing. Empirical research has shown that older women are characterized by aggressive behavior, which is reflected in the most acceptable forms of society, such as communication, education, seeking to teach others, sharing experiences, knowledge or expressing their own. thoughts. Women prefer not to show their negative feelings in public, as evidenced by not high enough on all scales of legitimized aggression. Retirement women are well-versed in situations where their aggressive behavior can be noticed, so they try not to show their feelings to the general public, as this can negatively affect their reputation. As for the group of elderly men, they are clear representatives of legitimized aggression, who can skillfully justify and disguise their own aggressive behavior. Quite bold statements on the topic of politics, sports, education are a good opportunity for them to demonstrate rich personal experience on the issues outlined and prove their rightness, thereby strengthening their authority and competence in the eyes of others. In our opinion, this trend is quite alarming, since such behavioral reactions are quite often provocative in nature and become a reason for the emergence of conflict situations.

4

Жіноче лідерство під час війни (за матеріалами публіцистики)

80%

Савченко С.

|

tom 6

|

nr 18

1-16

PL

Przez długi czas rola kobiety podczas wojny była albo ofiarą, albo współczującą opiekunką rannych i pozbawionych środków do życia. Przywództwo we wszystkich procesach związanych z wojną uważano za prerogatywę mężczyzn. Jednak gwałtowne zmiany w świecie na przełomie XIX i XX wieku. doprowadził do zmian w statusie kobiet. Dzięki dostępowi do edukacji, rozszerzeniu praw politycznych, lepszym możliwościom zatrudnienia, kobiety zmieniają swoją sytuację nawet w warunkach wojny. Dziennikarstwo ukraińskie przybliża czytelnikom dzielnych członków Ukraińskiego Legionu Strzelców. Ich biografie motywują teraz kobiety, które służą lub wspierają Siły Zbrojne Ukrainy lub aktywnie wolontariat. Również dzięki publicystyce do opinii publicznej dotarły nazwiska kobiet, których wyczyny miały na celu walkę z nazistami i ratowanie ludności cywilnej w czasie II wojny światowej. Ważne jest, aby dziennikarze, pisarze i komentatorzy zwracali uwagę na podejście genderowe w badaniu przywództwa kobiet, zarówno w przeszłości, jak iw kontekście trwającej wojny rosyjsko-ukraińskiej. Dzięki oryginalnym publikacjom żołnierzy i ochotników, dziennikarzy i aktywistek nasze rozumienie przywództwa kobiet w czasie wojny znacznie się poszerza.

EN

For a long time, the role of a woman in war was reduced either to the fate of the victim, or to the compassionate guardian of the wounded and destitute. Leadership in all war-related processes was considered the prerogative of men. However, rapid changes in the world at the turn of the 19th and 20th centuries caused a shift in the issue of female leadership. Along with access to education, expansion of political rights, better employment opportunities, women are changing their situation even in war. Ukrainian journalism introduces readers to brave members of the Legion of Ukrainian Sich Riflemen. Their biographies now motivate women who serve or support the Armed Forces of Ukraine, or are actively involved in volunteering. Also, thanks to journalism, the names of women whose heroic actions were aimed at fighting the Nazis and saving the civilian population during the Second World War became known to the general public. It is important that journalists, writers and commentators pay attention to a gender approach in the study of women's leadership, both in the past and in the context of the ongoing Russian-Ukrainian war. Thanks to the author's publications of servicemen and volunteers, journalists and activists, our ideas about women's leadership in conditions of war are significantly expanded.

UK

Роль жінки під час війни дуже довго зводилася або до долі жертви, або до милосердної опікувачки поранених та знедолених. Лідерство у всіх пов’язаних з війною процесах вважалося прерогативою чоловіків. Проте стрімкі зміни у світі на межі ХІХ - ХХ ст. зумовили зрушення і у питанні жіночого лідерства. Разом з доступом до освіти, розширенням політичних прав, кращими можливостями працевлаштування, жіноцтво змінює свої позиції і в умовах війни. Українська публіцистика знайомить читачів з хоробрими учасницями Легіону Українських січових стрільців. Їхні біографії нині мотивують жінок, які служать чи підтримують Збройні сили України, чи проявляють свою активність у волонтерстві. Також завдяки публіцистиці широкому загалу стали відомі імена жінок, чиї героїчні вчинки були спрямовані на боротьбу з нацистами та порятунок цивільного населення у часи Другої світової війни. Важливо, що журналісти, письменники та оглядачі зважають на гендерний підхід у дослідженнях жіночого лідерства як у минулому, так і в умовах російсько-української війни, що триває. Завдяки авторським публікаціям військовослужбовиць та волонтерок, журналісток та активісток наші уявлення про жіноче лідерство в умовах війни суттєво розширюються.

5

Przemoc a kobiety w ujęciu feministycznym. Wybrane problemy

80%

Helios J.

Wrocławsko-Lwowskie Zeszyty Prawnicze

|

2016

|

tom 7

57-73

EN

The aim of the present work is an attempt to analyze the concept of violence in the context of women with regard to feminism. In the text I try to point out that women can act in a dual role as: victims and perpetrators of violence/crime. Statistics show that women are less likely to resort to violence than men. However, this does not mean that women do not use violence. Violence is not related to gender. This thesis has been criticized by feminism, which rather focuses on women as victims of violence. The first part of the article discusses two stereotypes of violence based on gender. The second part of the study is devoted to the issue of violence on the basis of regulations of criminal law. They indicated on the one hand, the most common types of crimes committed by women, and on the other, crimes of which women are victims (most representative is the crime of rape).

UK

Метою цієї статті є спроба аналізу поняття насильства у контексті жінок по відношенню до фемінізму. У тексті автор пробує вказати на те, що жінка може виступати у подвійній ролі, як жертва і як виконавець насильства/злочину. Статистика підтверджує, що жінки рідше вдаються до насильства, ніж чоловіки. Однак це не означає, що жінки не застосовують насильства. У літературі ставиться теза, до якої схиляється автор, щодо того що насильство не є пов’язане зі статтю. Ця теза критикується фемінізмом, який радше зосереджується на жінках, які ставали жертвами насильства. Насильство скоєне самими жінками для більшості феміністок становить табу. Теорія чоловічої домінації і візерунок жінки-жертви є недоторканними. Коли вже феміністки починають розглядати цю досить незручну для них тему, то зазвичай виступають три аргументи: насильство жінок є явищем маргінальним; воно завжди є реакцією на чоловіче насильство; агресія жінок є завжди виправданою. У першій частині статті обговорено два стереотипи пов’язані з насильством, за ознакою статі: По-перше, стереотип відсутності сексуальної агресії жінок, насильства з боку жінок. Жінки також бувають агресивними і схильними до насильства, що не змінює факту, що це по відношенню до них частіше застосовується насильство чоловіками. Жінки іноді вбивають і катують не лише в періоди особливо високого рівня насильства. Жінки не завжди вбивають через невдале кохання чи оберігаючись перед чоловіком чи коханцем садистом. Інколи вони роблять це з розрахунком чи з садизму. У даний час збільшується кількість випадків насильства серед неповнолітніх дівчат. Злочинність серед неповнолітніх більшою мірою залежить від культури і середовища, ніж від самої статі. Проблемою є також побутове насильство, яке ототожнюється з жінками, які стають жертвами насильства. Беручи до уваги вказаний стереотип, треба також пам’ятати про те, що жінки дуже часто стають жертвами домашнього насильства. Насильство по відношенню до жінок не є стереотипом, тільки фактом, який стає частиною нашого суспільства. По-друге, стереотип провокації, яка є причиною насильства. Повсякденним є переконання того, що жінки провокують чоловіків своєю поведінкою, вбранням і стилем і це жінки несуть провину за сексуальні вчинки, які по відношенню до них скоюють чоловіки, нібито попередньо їх спровокувавши. Фемінізм вплинув на спосіб сприйняття зґвалтування. Феміністки, які беруть участь у діяльності на користь захисту жертв визначають зґвалтування дещо інакше ніж юристи чи сексологи. Феміністки розглядають зґвалтування у контексті патріархату, у якому мова йде не лише про секс, але в основному про боротьбу. Феміністки/активістки вважають, що жінки мають право до сексуальної автономії. У феміністичному розумінні сексуальне насильство по відношенню до жінок слугує чоловічій домінації. Друга частина статті присвячується проблематиці насильства з точки зору кримінального регулювання. З однієї сторони вказано види злочинів, які найчастіше були скоєні жінками, а з другої сторони злочини, яких жертвами стають жінки (найбільш поширеним є злочин зґвалтування). Насильство є вираженням історично сформованого, нерівного поділу поміж жінками і чоловіками. Жінки набагато пізніше отримали право до навчання і виборче право; вони були виключені з участі у політичному житті; були залежними від своїх чоловіків та батьків. У половині ХХ століття почала розвиватися наука про жертв злочинів. На її розвиток безсумнівно мали вплив американські феміністки, опираючись на свій досвід з жертвами зґвалтувань. Сам факт того, що боротьба з насильством у сім’ї постійно пов’язується з правами жінок, не виникає із звикання, але з реальності, бо жертвами насильства родичів найчастіше є жінки. У зв’язку з насильством концепція синдрому жінки, яка піддається знущанням, побутує не лише у Польщі, але й також у інших європейських країнах. Розвиток цієї концепції набрав надзвичайно цікавого розвитку у судах держав, у яких виступає common law.