Wyniki wyszukiwania - Biblioteka Nauki

1

Kobieta dla kobiety (w świecie islamu)

100%

Jedlecka W.

Wrocławsko-Lwowskie Zeszyty Prawnicze

|

2016

|

tom 7

75-88

EN

The aim of this paper is presentation of the feminism activity of elected representatives in the world of Islam for women living in this world. Where we have discrimination against women on account of the sex, sooner or later we have a reaction of the subordinated group dissatisfied with such a state of affairs. Therefore we have the feminist activity in Muslim societies. One should emphasize that feminism among Muslim women is very diverse — different among women who believe in God, different among atheists, different in Muslim countries, different among groups of emigrants in the West. A thesis that the woman has the same rights as the man connects all these currents.

UK

Метою статті є вказання діяльності вибраних представниць у широкому розумінні феміністичної течії у світі ісламу на користь жінок, які проживають саме у цьому світі.Незалежно від культурно-просторової локалізації протягом століть жінки стикаються з нерівним ставлення, в основі якого лежить патріальхальна традиція, вкорінена як у християнській історії Європи, так і у ісламській історії Близького Сходу і Африки. Однак різниця полягає у тому, що на шляху емансипації європейських жінок, аж настільки істотної ролі не відігравала і в принципі не відіграє релігійна доктрина. Немає сумніву, що іслам підкреслює свою сильну і постійну присутність у свідомості і діях мусульманських активісток. Проте всюди, де доходить до дискримінації жінок за статевою ознакою, рано чи пізно виникає реакція незадоволеної таким станом речей підлеглої групи. Тому також спостерігається існування і активність феміністичних рухів у арабських та мусульманських суспільствах. Фемінізм серед жінок мусульманок є надзвичайно різноманітним — інший серед віруючих жінок, інший серед атеїсток, інший у мусульманських країнах, інший у свою чергу серед груп іммігрантів на Заході. Усі ці течії поєднує переконання, що настала пора побачити у жінці істоту рівну чоловікові. Поєднання явища фемінізму з культурою ісламу з першого погляду може здаватися провокацією. Фемінізм, який ототожнюється з сучасністю і лібералізмом, суперечить спрощеному образу мусульманської жінки, якої другорядний статус у суспільстві санкціоновано релігією і традицією. У той же час фемінізм не є новим явищем у культурі арабсько-мусульманського світу. Він розвивається з кінця ХІХ ст., паралельно з аналогічним рухом у Західному світі. Якщо мова заходить про ситуацію жінок у сучасних часах ісламські країни характеризуються більшою ніж колись рівністю. Це виникає з факту, що іслам не має єдиного інтерпретатора святих писань, а також це є також ефектом нерозривного зв’язку релігії і держави, яке спостерігається у ісламських країнах. Прекурсором течії, яку називають мусульманським фемінізмом вважається єгиптянка Айша Абдар-Рахман. Проте однією з найвідоміших активісток є Аміна Вадуд, інтелектуал афро-американського походження, професор ісламської теології в Університеті Співдружності Вірджинії, яка здійснила цікаву інтерпретацію теології з феміністичної точки зору і діяльність якої викликала багато суперечок. Однією із ісламських феміністок сучасності є Асма Барлас, пакистанського походження, яка багато років займається інтерпретацією Корану в контексті дискусії щодо статевої рівності і суспільної справедливості. У своїх роботах займається дослідженнями статі у мусульманській релігії. У свою чергу Аяан Хірсі Алі безсумнівно є найвідомішою представницею мусульманських жінок, які боряться за свої права у Голландії, репрезентуючи світську течію фемінізму і виступаючи за так званою Третьою Генерацією Фемінізму, яка б мала стосуватися лише мусульманських жінок. У свою чергу у Великобританії Шаіста Гохір бореться за те, щоб по відношенню до жінок, які розпочали навчання у вузах не застосовувалося насильство. Звичайно, вона бореться за права у британській культурі, але як підкреслює, у багатьох мусульманських спільнотах все не так. Це якби паралельна реальність. Гохір критикує поведінку британських мусульманок, які бояться порушити status quo. Як приклад подає жінок з країн Третього Світу, де панують надзвичайно важкі умови, брутальні режими і суспільство набагато більш патріархальне. Там жінки гинуть через нагадування про свої права, але незважаючи на це, вони не здаються і за ці права боряться.

2

External labor migration from Ukraine: causes, scale, consequences

100%

Apalkova V. , Lyzunova A.

|

nr 1-2

3-9

UK

Мета роботи – вивити причин і наслідки міграційних процесів в Україні. Результати дослідження. Проведено аналіз міграційних процесів в Україні. Представлено результати аналізу динаміки і сучасного стану трудових міграційних процесів. Оцінено вплив міжнародної трудової міграції на економіку країни. Охарактеризовано причини трудової міграції, її позитивні і негативні наслідки. Розглянуто і узагальнено світовий досвід регулювання зовнішніх міграційних потоків в зарубіжні країни. На основі представленого аналізу запропоновано напрями удосконалення системи регулювання зовнішньої трудової міграції, а також заходи, що сприяють використанню міжнародної трудової міграції в якості важливого елемента економічного розвитку. Практичне значення дослідження. Результати цього дослідження можуть стати основою для формування міграційної політики України за європейськими стандартами. Оригінальність/Цінність/Наукова новизна дослідження. Розширено уявлення про основні напрямки та принципи державної міграційної політики, яких має дотримуватися уряд України під час її формування. Обмеження дослідження/Перспективи подальших досліджень. Подальші дослідження доцільно скерувати у бік кількісного аналізу складу, структури та національних особливостей трудових мігрантів. Тип статті – емпіричний.

RU

Цель работы – изучить причини и последствия миграционных процессов в Украине. Результаты исследования. Проведен анализ миграционных процессов в Украине. Представлены результаты анализа динамики и современного состояния трудовых миграционных процессов. Оценено влияние международной трудовой миграции на экономику страны. Охарактеризованы причины трудовой миграции, ее положительные и отрицательные последствия. Рассмотрен и обобщен мировой опыт регулирования внешних миграционных потоков в зарубежные страны. На основе представленного анализа предложены направления совершенствования системы регулирования внешней трудовой миграции, а также меры, способствующие использованию международной трудовой миграции в качестве важного элемента экономического развития. Практическое значение исследования. Результаты этого исследования могут стать основой для формирования миграционной политики Украины по европейским стандартам. Оригинальность/Ценность/Научная новизна исследования. Расширено представление об основных направлениях и принципах государственной миграционной политики, которых должна придерживаться правительство Украины при её формировании. Ограничение исследования/Перспективы дальнейших исследований. Дальнейшие исследования целесообразно направить в сторону количественного анализа состава, структуры и национальных особенностей трудовых мигрантов. Тип статьи – эмпирический.

EN

Purpose – to study the causes and consequences of migration processes. The results of the study. This article presents the results of an analysis of the dynamics and current state of labor migration processes in Ukraine. The authors evaluated the impact of international labor migration on the country's economy. The causes of labor migration, its positive and negative consequences are characterized. This study examines and summarizes the global experience in regulating external migration flows to foreign countries. The authors suggested directions for improving the system of regulation of external labor migration, as well as measures to promote on its of use as an important element of economic development based on the analysis. Practical implications. The results of this paper can become the basis for the formation of migration policy of Ukraine according with European standards. Originality/Value. This paper is expanded of the concept of the main directions and the principles of state migration policy, which the government of Ukraine must adhere to when forming it, has been. Research limitations/Future research. It is advisable to direct further research towards a quantitative analysis of the composition, structure and national characteristics of labor migrants. Paper type – empirical.

3

Проблема кордону на Спіші та Ораві в чехословацько-польських відносинах 1945–1947 рр.

88%

Borovets I.

|

nr 33

166-182

EN

The districts of Northern Spiš and Upper Orava in the northwestern part of Slovakia became the object of territorial disputes between the Czechoslovak and Polish republics after the collapse of Austria-Hungary. The essence of the discussions was different approaches to assessing the national composition of the local population. Polish ethnology emphasized their Polish ethnic roots and the uncertain national identity of local “górals” (mountaineers). The counterargument consisted in the Slovak national and cultural movement, which clearly prevailed in the region. In addition, the absolute majority of locals identified themselves as Slovaks. Further the borderline shifted depending on political conditions in favor of one or another side. Under the conditions of Red Army entering the region in 1945, military and political changes intensified the confrontation. The Soviet military administration inclined to resolve the conflict on the basis of national self-determination. However, the principle of returning to the borders as of September 1938 was recognized at the state and international levels. That is to say, a number of settlements with a predominantly Slovak population were returned to Poland. Such a scenario was profitable for the Czechoslovak government. The principle of pre-Munich borders left control of the Czechoslovak Republic over the part of Teschen Silesia (Trans-Olza). It was more economic and strategic important than the sparsely populated mountainous terrain of Northern Spiš and Upper Orava. The local Slovak population resorted to peaceful and sometimes violent forms of protest. The Polish authorities responded with repression and discriminatory measures. Local national leaders and Slovak emigrants in the USА tried to bring the problem to the international area. Appeals, petitions and memoranda to Czechoslovak statesmen, world leaders and international institutions demanded introduction of international control in the region and realization an official plebiscite there. However, only the diplomatic protests of the Prague government against the persecution of Slovaks in the ceded territories led to a certain practical effect. The Czechoslovak-Polish treaty in 1947 cemented the existing situation, but protected the local Slovak population by granting them the rights of a national minority.

UK

Після розпаду Австро-Угорщини райони Північного Спіша та Верхньої Орави у північно-західній частині Словаччини стали об’єктом територіальних суперечок між Чехословацькою та Польською республіками. Суть дискусій полягала в різних підходах до оцінки національного складу локального населення. Польська етнологія наголошувала на його польському етнічному корінні й невизначеності національної самосвідомості місцевих горалів (горців). Контраргументом було те, що в регіоні явно переважав словацький національно-культурний рух, а абсолютна більшість місцевих мешканців ідентифікували себе словаками. Надалі лінія кордону посувалася, в залежності від політичних умов, на користь тієї чи іншої сторони. Військово-політичні зміни 1945 р., коли в регіон вступила Червона армія, активізували протистояння. Радянська військова адміністрація схилялася до розв’язання конфлікту на основі національного самовизначення. Проте на державному й міжнародному рівні було визнано принцип повернення кордонів станом на вересень 1938 р. Тобто низка населених пунктів із переважаючим словацьким населенням поверталися Польщі. Для чехословацької влади це було вигідно. Принцип домюнхенських кордонів залишав їй контроль над частиною Тєшинської Сілезії (Заолжям), яка мала більше економічне й стратегічне значення, ніж малозаселені гірські терени Північного Спіша та Верхньої Орави. Місцеве словацьке населення вдалося до мирних і подекуди насильницьких форм протесту. Польська влада відповіла репресіями та дискримінаційними заходами. Місцеві національні лідери та словацькі емігранти в США намагалися винести проблему на зовнішньополітичну арену. Звернення, петиції та меморандуми чехословацьким державним діячам, світовим лідерам та міжнародним інституціям вимагали передачі регіону під міжнародний контроль та проведення там офіційного плебісциту. Однак певний практичний ефект мали лише дипломатичні протести празького уряду проти переслідувань словаків на відступлених теренах. Чехословацько-польський договір 1947 р. закріпив існуюче становище, але захистив місцеве словацьке населення наданням йому прав національної меншини.

4

Право на тіло: в полоні соціокультурного та юридичного дискурсів

75%

Демичева (Demicheva) А. A.

Copernicus Political and Legal Studies

|

2022

|

nr 2

40-48

UK

Тіло людини в умовах (пост)сучасності стає значущим і з погляду самої людини, і з боку регуляційних дискурсів, в яких зафіксована ця значущість. Тому й виникає розмова про право на тіло, реалізація якого є проблематизованою, оскільки тіло контролюється з боку різноманітних дискурсів, зокрема соціокультурного, економічного, медійного, медичного, юридичного та ін. У статті мова про право на тіло, яке можна розглядати в контексті теорії поколінь прав людини та зарахувати до четвертого покоління прав людини – соматичних прав. У соціокультурному ракурсі право на тіло можна розглядати як право на вільне тілесне існування поза контролюючим поглядом, вибір власного зовнішнього вигляду (форм, ваги, рівня доглянутості тощо), власної сексуальності, партнера/ки в шлюбі. При цьому в суспільстві існує система правил, що визначають тілесні норму і відхилення, умови, за яких вони формуються й існують, та характеристики, згідно з якими визначаються; пул експертів, які можуть диктувати та оцінювати; категорії людей залежно від їхньої відповідності нормі. Ці правила реалізуються в сукупності текстів/ дискурсів, які створюються і функціонують у межах різних інституцій (медицини, науки, педагогіки, релігії, державної політики, громадської думки). Цей дискурс про «нормативне тіло» категоризує людей відповідно до канону. Отож все більша кількість людей працює над поліпшенням своєї зовнішності, а власне тіло оголошує невдалим зразком, який необхідно переробити. Насамперед такий жорсткий нормалізаційний погляд спрямований на жінку, що призводить до різноманітних негативних наслідків, зокрема й крайніх форм порушення права на тіло – реального каліцтва. Існування норми підтримується через дискримінацію невідповідних цій нормі соціальних груп чи стигматизацію невідповідних тілесних практик. Проте людина має невід’ємне право вибирати, що робити з власним тілом, як турбуватися про нього, самовиражатися будь-яким засобом, тобто має право на тілесну автономію та ненасильство. Від цього прямо залежить якість її життя. В українському соціумі реалізація права на тіло пов’язана і з наявним соціокультурним дискурсом, що легітимізує тілесні норми, і з юридичним, що визначає певні тілесні практики як значущі і тому врегульовані правом (це стосується народження/репродуктивних прав, зокрема абортів та штучного запліднення, евтаназії, клонування, зміни статі). Дискримінація як обмеження прав людини за будь-якою ознакою в сучасному світі давно зазнає критики, проте в українському науковому дискурсі проблематика права на тіло залишається достатньо маргіналізованою.

EN

The human body in the conditions of (post) modernity becomes significant both from the point of view of the person and from the regulatory discourses in which this significance is fixed. Therefore, there is talk about having the right to a body, the implementation of which is problematic, because the body is controlled by various discourses, including socio-cultural, economic, media, medical, legal and others. The article deals with the right to a body, which can be considered in the context of the theory of generations of human rights and attributed to the fourth generation of human rights - somatic rights. In the socio-cultural perspective, the right to the body can be seen as the right to free bodily existence outside the controlling gaze, the choice of one’s own appearance (shape, weight, level of care, etc.), one’s own sexuality, marriage partner. At the same time, society has a system of rules that determine bodily norms and deviations, the conditions under which they are formed and exist and the characteristics according to which they are determined, the pool of experts who can dictate and evaluate, and categories of people depending on their compliance to those norms. First of all, such a strict normative view is aimed at women, which leads to a variety of negative consequences, including extreme forms of violation of the right to the body, including severe injuries. The existence of the norm is supported by discrimination against non-compliant social groups or stigmatization of inappropriate bodily practices. However, a person has the inalienable right to choose what to do with his/her own body, to take care of it, to express himself/herself by any means, i.e. he/she has the right to bodily autonomy and non-violence. The quality of his/her life depends on this direction. In Ukrainian society, the exercise of the right to the body is associated with both the existing socio-cultural discourse that legitimizes bodily norms and legal discourse that defines certain bodily practices as significant and therefore regulated by law (this includes birth / reproductive rights, including abortion and artificial insemination, euthanasia, cloning, gender reassignment).