Wyniki wyszukiwania - Biblioteka Nauki

1

Krótka historia polskiego sformalizowanego konstytucjonalizmu

100%

Ławniczak A.

Wrocławsko-Lwowskie Zeszyty Prawnicze

|

2016

|

tom 7

21-35

EN

Polish constitutionalism already has a sufficiently long history. Sensu largo its beginning comes with the birth of the Polish state, because in the material sense constitution means a form of government. In the case of our state we can observe the evolution of the political system from patrimonial monarchy to noble democracy. In this phase of our history it is easy to find any juridical acts known as constitutions such as for example the Nihil novi constitution — the juridical foundation of limited monarchy. In the final years of I Rzeczpospolita (Commonwealth) we see the so-called Constitution of May 3, but in the reality the name of this legal act was the governmental law. So the first complete constitutional act in our history was the Constitution of the Duchy of Warsaw, which was created by Napoleon in 1812. In 1815 Tsar Alexander I was the donator of the Kingdom of Poland and its Constitution. The latest example of our monarchical Carta Magna was the Act of November 5 — the renewal of the Kingdom of Poland on the part of German and Austrian emperors. In 1921 Poland was already a republic with its own democratically written Ius Supremum. The Constitution from this year has democratic slogans, but later the ideological climate in Europe changed in the direction of the authoritative paradigm. One of the effects of this tendency was the Polish Constitution of 1935. After the Second World War our country became the people’s democracy with juridical foundation in the form of the Constitution of 1952. In 1976, as a result of the change in the official Highest Law Poland entered the socialist democracy, annihilated from the legal sphere by the amendment of 1989, which declared “democracy without an adjective”. Finally in 1997 there appeared the new Constitution as the juridical confirmation of a democratic state of law.

UK

Польський конституціоналізм має вже досить довгу історію. Sensu largo починається вона разом з початком польської державності, оскільки у матеріально-правовому значенні конституція уособлюється з політичним устроєм. Це виникає з того, що у широкому розумінні цього поняття значення конституціоналізму є невід’ємно пов’язане з Польщею чи також іншою державністю навіть тоді коли надається у ній більшого значення праву. У Польщі воно набирало значення разом з еволюцією державного ладу, яка вела до розвитку шляхетної демократії. Його ріст супроводжувався виникненням ряду юридично-нормативних актів, які часто називалися конституціями. Серед них слід і треба згадати Радомську nihil novi від 1505 р., яка була юридичним фундаментом обмеженої монархії перед Поділами Польщі. Перед її занепадом у 1767 р. з’явилися Кардинальні права, які становили передумови для названого конституцією Державного Закону від 1791 р., яке розглядається у вітчизняній літературі як перше польське і європейське інституалізоване Ius supremum, хоча можна притримуватися думки, що насправді цей юридично-нормативний акт означав закінчення на своїх початках національного етапу розвитку польського конституціоналізму. Він перейшов на черговий етап свого розвитку тоді, коли у 1807 р. французький король надав у Дрездені першому у історії нашої держави юридичному документу найвищого рангу назву конституції, так что он повинен бути expressis verbis визнаним конституцією. Після закінчення Наполеонівських війн він був замінений на Конституцію Польського Королівства, авторства Олександра І. Третім і останнім документом цього типу у історії Польщі був створений Вільгельмом ІІ і Францом Йосифом І aкт від 5 листопада 1916 р., який слід визнати похоронним дзвоном конституційної монархії над Віслою. Республіканізація державного ладу після поразки центральних держав сприяла тому, що головний закон від 1921 р. мав демоліберальний характер, що виражало пануючі у Європі після І світової війни настрої. Їх зміна у авторитарному напрямку знайшла у багатьох країнах своє віддзеркалення на конституційному просторі. Так також було у Польщі, де у 1935 р. появилась на світ Квітнева Конституція. Начебто у збірці, яка охоплює її, а також схожі з нею відповідники, вона являється найцікавішим плодом законодавчої думки, який послужив натхненням для декількох закордонних юристів, у тому також буцімто для французького, коли над Сеною V Республіка замінила ІV. Натомість у Польській республіці після того, як вона попала під радянську сферу впливу прийшов час на виникнення Головного Закону, який відповідав тодішній стадії розвитку. Нею була Липнева Конституція від 1952 р., яка підтверджувала встановлення у Варшаві народної демократії. У 1976 р. внаслідок зміни записаних положень Найвищого Закону, вона перетворилась у соціалістичну демократію. У свою чергу у 1990 р. підлягла трансформації у „безприкметникову” демократію, що знайшло своє відображення у новому Найвищому Законі від 1997 р. Воно відкрило новий етап у історії нашого конституційного розвитку, який принаймні у формально-правому вимірі надалі триває.

2

Відлуння Угорської революції 1956 року в Польщі

100%

Antypova O.

Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки

|

2021

|

nr 30

342-362

EN

The article highlights the reaction of Polish society and government to the Hungarian Revolution of 1956. It is emphasized that the history of Poland and Hungary was closely intertwined in 1956 and reflected in the course of political events of that time. Poznan workers' uprising in June 1956 caused a great resonance in Hungary and the Hungarian authorities intended to use the events in Poznan as a pretext for resolving the political crisis in Hungary. Hungarian protesters, expressing solidarity with the Polish people and supporting change in Poland, demanded a "Hungarian path to socialism". The Hungarian revolution, which had a bloody and tragic character, had a lively response in Polish society. The activity of Polish information publications and the ways in which information about the Hungarian revolution reached Poland are described. It is emphasized that the speeches and publications of journalists had a significant impact on the attitude of Polish society to the Hungarian Revolution. The activity of the new Polish government in search of like-minded people and allies among the countries of "people's democracy" is analyzed. It is noted that the Polish leader V. Gomulka, proclaiming the "Polish road to socialism", took into account the analogies and similarities between the events and changes that took place in Poland and Hungary. The Polish authorities realised the catastrophe from which their country and the party, which managed to resolve the socio-political crisis in a bloodless way, escaped. Gomulka was convinced that only by resolving the Polish-Soviet problems it was possible to avoid a repeat of Poznan and Budapest. The process of providing humanitarian aid to Hungary by Poland is analyzed. It is noted that the greatest assistance to the Hungarians during the revolution was provided by Poland. The position of the radio station "Free Europe" and the editorial board of "Voice of Free Poland" is revealed. It is noted that the RWE editorial board felt responsible for the accuracy of the information provided, and deeply understood the impact of its broadcasts on the mood of Polish society. It is emphasized that the events of 1956 in Poland and Hungary marked the beginning of the collapse of pro-Soviet totalitarian regimes in Europe.

3

Перші жінки на відповідальній посаді в зовнішньополітичному відомстві в Україні й Польщі (Казимира Іллакович і Надія Суровцова)

80%

Matiash I.

|

nr 33

271-305

EN

The article shows the fate of the first women to hold responsible positions in the foreign ministries of Poland and Ukraine in the period of formation of the diplomatic services of both countries during the struggle of Ukrainians and Poles for the restoration of state independence in 1917-1921. At that time, diplomacy was a purely male field of activity. However, Kazimiera Iłłakowiczówna in Poland and Nadia Surowcowa in Ukraine have proven that women can work effectively in the diplomatic service. They were both fluent in several foreign languages, demonstrated creative approaches to solving complex problems, and fought for women's rights. Surowcova became the first woman in Ukrainian diplomacy to hold the position of head of an independent unit, the first spokesperson of the Ministry of Foreign Affairs, the first Ukrainian woman to defend her dissertation at the University of Vienna. Iłłakowiczówna proved the effectiveness of women in Polish diplomacy in various positions, she was the first to use the tools of public diplomacy during foreign trips with lectures on Poland and J. Piłsudski, she introduced diplomatic protocol in the Ministry of Military Affairs. Through their activities, both diplomats left important lessons of responsibility, professionalism, and creativity to future generations of women in diplomacy. The article concludes that these two unique women, despite extraordinary challenges, lived long and vibrant lives, went through fame, envy, oblivion and revival of memory, and became true legends - as diplomats and writer and journalist. Each of them found themselves in the diplomatic service by accident, but immediately realised their mission and pride in joining diplomacy as an important state institution in the days of its formation.

UK

У статті показано долі перших жінок на відповідальних посадах у зовнішньополітичних відомствах Польщі та України в період становлення дипломатичних служб обох країн під час боротьби українців і поляків за відновлення державної незалежності у 1917-1921 роках. На той час дипломатія була суто чоловічою сферою діяльності. Однак Казимира Іллакович у Польщі та Надія Суровцова в Україні довели, що жінки можуть ефективно працювати на дипломатичній службі. Обидві вільно володіли кількома іноземними мовами, демонстрували творчі підходи до вирішення складних завдань, боролися за права жінок. Суровцова стала першою жінкою в українській дипломатії, яка очолила самостійний підрозділ, першою речницею Міністерства закордонних справ, першою українкою, яка захистила дисертацію у Віденському університеті. Іллакович довела ефективність жінок у польській дипломатії на різних посадах, першою почала використовувати інструменти публічної дипломатії під час закордонних поїздок із лекціями про Польщу та Ю. Пілсудського, впроваджувала дипломатичний протокол у Міністерстві військових справ. Своєю діяльністю обидві дипломатки залишили важливі уроки відповідальності, професіоналізму та креативності для майбутніх поколінь жінок у дипломатії. У висновках статті наголошується, що ці обидві унікальні жінки, попри надзвичайні випробовування, прожили довге яскраве життя, пройшли через славу, заздрощі, забуття й відродження пам’яті й стали справжніми легендами – як дипломатки і письменниця та журналістка. Кожна з них опинилася на дипломатичній службі випадково, але одразу усвідомила свою місію й гордість за долучення до дипломатії як важливого державного інституту в часи його формування.

4

Diagnoza poziomu zdolności muzycznych uczniów edukacji wczesnoszkolnej w Polsce i na Ukrainie na podstawie badań własnych

80%

PĘKALA A. , SEMENOV A.

Edukacja Muzyczna

|

2015

|

nr 10

205-219

PL

W artykule zaprezentowane zostały wyniki testu Średnia miara słuchu muzycznego Edwina E. Gordona przeprowadzone wśród grupy uczniów edukacji wczesnoszkolnej w Polsce i na Ukrainie. Test składał się z dwóch etapów: testu Melodii i testu Rytmu. Dokonując analizy zgromadzonych wyników, autorzy przedstawili średnią arytmetyczną poszczególnych testów oraz rozpiętość wyników surowych. Wyliczone zostały lokalne normy centylowe, a także przeanalizowano wyniki poszczególnych uczniów.

EN

The paper presents the results of the Intermediate Measures of Music Audiation test by Edwin E. Gordon. It was conducted on a group of early primary school education pupils in Poland and Ukraine. The test consists of two stages: Tonal test and Rhythm test. When analysing the gathered data, the authors presented the arithmetic average of each test and the span of raw results. The authors calculated local percentile standards and analysed the results of each pupil.

UK

У статті репрезентовано висновки щодо Середньої міри музичного слуху за методикою Едвіна Е. Гордона серед учнів молодшого шкільного віку шкіл Польщі та України. Вимірювання складалося з двох етапів: тесту мелодії та тесту ритму. Здійснивши аналіз отриманих результатів, авторами представлено: середні арифметичні показники кожного з тестів, а також діапазони розподілу отриманих даних. Описано окремі значення процентилю в межах норми, а також проаналізовані результати окремих учнів.

5

Проблема кордону на Спіші та Ораві в чехословацько-польських відносинах 1945–1947 рр.

70%

Borovets I.

|

nr 33

166-182

EN

The districts of Northern Spiš and Upper Orava in the northwestern part of Slovakia became the object of territorial disputes between the Czechoslovak and Polish republics after the collapse of Austria-Hungary. The essence of the discussions was different approaches to assessing the national composition of the local population. Polish ethnology emphasized their Polish ethnic roots and the uncertain national identity of local “górals” (mountaineers). The counterargument consisted in the Slovak national and cultural movement, which clearly prevailed in the region. In addition, the absolute majority of locals identified themselves as Slovaks. Further the borderline shifted depending on political conditions in favor of one or another side. Under the conditions of Red Army entering the region in 1945, military and political changes intensified the confrontation. The Soviet military administration inclined to resolve the conflict on the basis of national self-determination. However, the principle of returning to the borders as of September 1938 was recognized at the state and international levels. That is to say, a number of settlements with a predominantly Slovak population were returned to Poland. Such a scenario was profitable for the Czechoslovak government. The principle of pre-Munich borders left control of the Czechoslovak Republic over the part of Teschen Silesia (Trans-Olza). It was more economic and strategic important than the sparsely populated mountainous terrain of Northern Spiš and Upper Orava. The local Slovak population resorted to peaceful and sometimes violent forms of protest. The Polish authorities responded with repression and discriminatory measures. Local national leaders and Slovak emigrants in the USА tried to bring the problem to the international area. Appeals, petitions and memoranda to Czechoslovak statesmen, world leaders and international institutions demanded introduction of international control in the region and realization an official plebiscite there. However, only the diplomatic protests of the Prague government against the persecution of Slovaks in the ceded territories led to a certain practical effect. The Czechoslovak-Polish treaty in 1947 cemented the existing situation, but protected the local Slovak population by granting them the rights of a national minority.

UK

Після розпаду Австро-Угорщини райони Північного Спіша та Верхньої Орави у північно-західній частині Словаччини стали об’єктом територіальних суперечок між Чехословацькою та Польською республіками. Суть дискусій полягала в різних підходах до оцінки національного складу локального населення. Польська етнологія наголошувала на його польському етнічному корінні й невизначеності національної самосвідомості місцевих горалів (горців). Контраргументом було те, що в регіоні явно переважав словацький національно-культурний рух, а абсолютна більшість місцевих мешканців ідентифікували себе словаками. Надалі лінія кордону посувалася, в залежності від політичних умов, на користь тієї чи іншої сторони. Військово-політичні зміни 1945 р., коли в регіон вступила Червона армія, активізували протистояння. Радянська військова адміністрація схилялася до розв’язання конфлікту на основі національного самовизначення. Проте на державному й міжнародному рівні було визнано принцип повернення кордонів станом на вересень 1938 р. Тобто низка населених пунктів із переважаючим словацьким населенням поверталися Польщі. Для чехословацької влади це було вигідно. Принцип домюнхенських кордонів залишав їй контроль над частиною Тєшинської Сілезії (Заолжям), яка мала більше економічне й стратегічне значення, ніж малозаселені гірські терени Північного Спіша та Верхньої Орави. Місцеве словацьке населення вдалося до мирних і подекуди насильницьких форм протесту. Польська влада відповіла репресіями та дискримінаційними заходами. Місцеві національні лідери та словацькі емігранти в США намагалися винести проблему на зовнішньополітичну арену. Звернення, петиції та меморандуми чехословацьким державним діячам, світовим лідерам та міжнародним інституціям вимагали передачі регіону під міжнародний контроль та проведення там офіційного плебісциту. Однак певний практичний ефект мали лише дипломатичні протести празького уряду проти переслідувань словаків на відступлених теренах. Чехословацько-польський договір 1947 р. закріпив існуюче становище, але захистив місцеве словацьке населення наданням йому прав національної меншини.

6

Współpraca Wydziału Historycznego Charkowskiego Uniwersytetu Narodowego im. W. Karazina z uniwersytetami i instytucjami naukowymi w Polsce

60%

Posokhova L. , Serhij L.

Wschodni Rocznik Humanistyczny

|

2019

|

tom XVI (2019)

|

nr 4: Kampania i wybory do parlamentu europejskiego w kontekście problemów historii najnowszej

113-122

PL

Artykuł koncentruje się na przedstawieniu wieloletnich doświadczeń współpracy między Wydziałem Historycznym Charkowskiego Uniwersytetu Narodowego im. Wasyla Karazina z uniwersytetami i instytucjami naukowymi w Polsce. Doświadczenie Wydziału Historycznego ChNU pokazuje, że sukces współpracy między uniwersytetami Ukrainy i Polski polega przede wszystkim na tym, że znaleziono skuteczne mechanizmy i owocne formy współpracy, a także zaangażowano odpowiedzialnych i kreatywnych realizatorów projektów i organizatorów. Należy również zauważyć, że chociaż zakres tematyczny badań jest dość szeroki, to jednak zauważalne jest skupienie się na wspólnych projektach z zakresu historii kultury, które z założenia nie mogą być konfrontacyjne.

EN

The article focuses on presenting the many years of cooperation experience between the Historical Faculty of the V. N. Karazin Kharkiv National University with universities and scientific institutions in Poland. The experience of the Historical Faculty KNU shows that the success of cooperation between the universities of Ukraine and Poland lies primarily in the fact that effective mechanisms and fruitful forms of cooperation were found, and responsible and creative project implementers and organizers were involved. It should also be noted that although the thematic scope of the research is quite wide, it is noticeable to focus on joint projects in the field of cultural history, which be definition cannot be confrontational.

UK

У цій статті увага зосереджена на огляді багаторічного досвіду співпраці історичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (далі – ХНУ) з університетами та науковими установами Польщі. Досвід історичного факультету ХНУ засвідчує, що успіх співробітництва між університетами України та Польщі полягає передовсім в тому, що були знайдені ефективні механізми взаємодії та плідні форми співпраці, а також були задіяні відповідальні і творчі виконавці проектів та організатори заходів. Також зазначимо, що хоча тематичний спектр досліджень є досить широкий, тим не менш помітною є орієнтація на спільні проекти з культурної історії, яка апріорі не може бути конфронтаційною.

7

Розвиток та проблемні питання партнерських відносин України з сусідніми країнами-членами ЄС

60%

Vidnyanskyj S.

Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки

|

2021

|

nr 30

156-176

EN

The paper highlights development and some problematic issues of Ukraine's relations with the neighbouring European Union Member States - the Republic of Poland, Hungary, Romania and the Slovak Republic, that have been escalated and exploited from time to time by the Russian Federation. This situation poses a potential threat to Ukraine and international security in the Carpathian region and needs to be resolved as soon as possible. This also emphasizes the aggravation of Ukrainian-Hungarian relations after a conservative and essentially authoritarian government, headed by Prime Minister Viktor Orbán, had come into power in 2010. A perceptible increase in tension between the parties is related to Ukraine's 2017 Education Act and the situation of the Hungarian national minority in Transcarpathia. Additionally, the paper focuses on Ukrainian-Polish contradictions in issues of historical memory and problems of Ukrainian migrants in Poland, Ukrainian-Romanian territorial disputes and some problems of Ukrainian-Slovak relations, in particular regarding the "Rusyns question" and so on. The author stresses that Ukraine belongs geographically and politically to Central Europe, therefore the states of this region are its most obvious friends and partners, and the task of governmental, regional and public institutions, international organisations and regional groupings is to overcome existing conflict situations and problems in mutual relations by joint active and consistent efforts. The factor of European integration, economic cooperation and interdependence of neighbouring countries, security challenges in Europe from Russia's aggression and the latest threats in contemporary international relations are strong levers for this, as well as for deepening interstate partnership and neighbourly, mutually beneficial cooperation between peoples of the Carpathian region

UK

У статті висвітлюються розвиток і окремі проблемні питання взаємовідносин України та сусідніх країн-членів Європейського Союзу – Республіки Польща, Угорщини, Румунії і Словацької Республіки, які час від часу загострюються та підживлюються й використовуються Російською Федерацією, що становить потенційну загрозу для України та міжнародної безпеки в Карпатському регіоні зокрема, і які потребують якнайшвидшого вирішення. Йдеться, насамперед, про загострення українсько-угорських відносин після приходу до влади в Угорщині консервативного й по суті авторитарного уряду В. Орбана в 2010 р., особливо у зв’язку з ухваленням Закону України «Про освіту» в 2017 р. і навколо угорської національної меншини в Закарпатті, а також про українсько-польське протистояння в питаннях історичної пам’яті та проблеми українських мігрантів у Польщі, українсько-румунські територіальні суперечки й деякі проблеми українсько-словацьких відносин, зокрема навколо «русинського питання» тощо. Наголошується, що Україна географічно й політично належить до Центральної Європи, тому держави цього регіону є найприроднішими її друзями та партнерами, і завданням урядових, регіональних, експертних та громадських структур, міжнародних організацій та прикордонних регіональних об’єднань є спільними активними й послідовними зусиллями подолати існуючі конфліктні ситуації і проблеми у взаємовідносинах. Потужним важелем для цього, а також для поглиблення міждержавного партнерства й добросусідської співпраці та взаєморозуміння між народами Карпатського регіону є євроінтеграційний чинник, економічна співпраця і взаємозалежність сусідніх країн, безпекові виклики агресії Росії та новітні загрози сучасних міжнародних відносин.

8

Внутрішньо- та зовнішньополітичне становище Румунії у першій половині 1921 року (за донесеннями австрійської дипломатичної місії у Бухаресті)

60%

Zhaloba I. , Piddubnyi I.

Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки

|

2021

|

nr 30

EN

This article finds out the main internal and international political events and processes in the Kingdom of Romania in the first half of 1921 covered at the reports of the envoy, later the Ambassador, of the Republic of Austria Wilhelm Stork, much of which is introduced into scientific circulation for the first time. In writing the article, the authors used general scientific and special methods, including archival heuristics. According to the results of the study, it was stated that in the first half of 1921 the internal political situation in Romania looked tense, but controlled. At that time were taken measures to prevent events of internal strife, as was the case with the newly formed Communist Party, being controlled externally, fact, which drew the attention of diplomats. The Government, comprehending the inevitability of changes, carried out agrarian reform and streamlined church relations, while pursuing a consistent policy of Romanianization of the territories that were included in the kingdom after the First World War. At the same time, everything was done to get along with the neighbors, protecting themselves from misunderstandings with them and from the threat of being left alone in the case of a Bolshevik invasion. It has succeeded in either concluding relevant agreements, signing protocol of intentions or making significant progress during the negotiations. An example of such success was the Polish-Romanian agreement on a defense alliance and joint defense against the enemy from the east. The actions aimed at creating a defense alliance for protection against Hungary, in which other interested states were involved, seemed more consistent. One of the ways to consolidate the actions of diplomats was the conclusion in 1921 of marriages between members of the Romanian and Greek dynasties. This practice will continue with the marriage between a representative of the Romanian and a representative of the Serbian dynasty later more. The only thing that failed was to reach an agreement with Soviet Russia, respectively in two main tasks - to achieve recognition by the Bolsheviks of the inclusion of Bessarabia in Romania and the return of Romanian gold and foreign exchange reserves, the waste of which the Bolsheviks denied.

UK

Стаття має на меті висвітлення внутрішньо- та зовнішньополітичних процесів у королівстві Румунія в першій половині 1921 р. на основі донесень, підготовлених посланником Австрійської Республіки Вільгельмом Шторком, значна частина яких запроваджується до наукового обігу вперше. При написанні статті авторами використано загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема архівної евристики. За результатами проведеного дослідження констатовано, що на першу половину 1921 р. внутрішньополітична ситуація в Румунії виглядала напруженою, але контрольованою. Уряд, розуміючи невідворотність змін, здійснював аграрну реформу і впорядковував церковні відносини, паралельно здійснюючи послідовну політику румунізації територій, які були включені до королівства за результатами Першої світової війни. Для запобігання внутрішньому розбрату вживалися заходи убезпечення від діяльності керованих ззовні партій, як це було з новозаснованою Комуністичною партією, на що зверталася увага дипломатів. Одночасно, робилося все, щоб порозумітися з сусідами, убезпечивши себе від непорозумінь із ними та від загрози залишитися сам на сам у разі більшовицького вторгнення. Тут вдалося укласти відповідні угоди, підписати протоколи про наміри чи, принаймні, досягти значного прогресу в переговорах. Прикладом подібного успіху вважається польсько-румунська угода про оборонний союз та спільний захист від ворога зі сходу. Послідовнішими виглядали дії, спрямовані на створення оборонного союзу для захисту від Угорщини, до якого були залучені інші зацікавлені держави. Одним із способів закріпити дії дипломатів стало укладення в 1921 р. шлюбів між представниками румунської і грецької династій. Ця практика продовжиться і укладенням шлюбу між представницею румунської та представником сербської династії трохи згодом. Єдине, що не вдалося, так це порозумітися з радянською Росією, відповідно вирішити два ключових завдання – досягти визнання від більшовиків включення до складу Румунії Бессарабії та повернення золотовалютного запасу, розтрату якого більшовики заперечували.