Wyniki wyszukiwania - Biblioteka Nauki

1

ДИХОТОМІЯ «ЦЕНТР-ПЕРИФЕРІЯ» В СИСТЕМІ ПРОСТОРОВИХ СТРУКТУР ГЛОБАЛІЗОВАНОГО СВІТУ

100%

Vermenych Y.

Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки

|

2022

|

nr 31

183-201

EN

Decentralization processes are increasingly becoming the driving force of changes in the modern world, and how regional elites use their advantages and minimize their disadvantages depends on whether they will turn out to be a boon or a factor of social destruction. It is extremely important in modern conditions that the social and humanitarian sciences contribute to the conceptualization of system-dynamic interdisciplinary knowledge, the scope of which will cover not only the hierarchy of centers and peripheries within a single country, but also the space «above» state borders, which is amenable to regulation. The article is devoted to highlighting modern methodological approaches to reviewing the concepts of center-periphery relations and developing a new model of regionalism, which is based on the recognition of the freedom of pluralism and the intransitive importance of the ideas of multiculturalism. In this context, all cognitive strategies built on the advantages of the ideas of centralization, and first of all on the traditional model of center-periphery relations and modernization, undergo correction. It has been proven that the postmodern situation in which modern society is located is the least reminiscent of a domineering vertical, built according to the usual canons of center-periphery. Rather, it is associated with a heterogeneous horizon that can be modified in a wide variety of configurations. Reviewing the concepts, models and structure of established center-periphery relations contributes to rethinking the mechanisms and scope of influence of political, economic and cultural centers on the course of social development of spatial structures in the context of new challenges. Built on this foundation, the theory of center-periphery polarity is seen as an innovative operational tool in the entire system of natural and social sciences, which to one degree or another are engaged in the analysis of spatial relations

2

Тренди глобальної регіоналізації у конструюванні сучасного безпекового простору

100%

Vermenych Y.

|

nr 33

89-108

EN

One of the most expected manifestations of globalization has become a noticeable intensification of regionalization trends, which are characterized by the dominance of locally oriented values and priorities. The purpose of the article is the analysis of methodological approaches to the study of the modern stage of the development of globalization transformations in the world, which was called "global regionalization", the representation of conceptual guidelines for its study in the context of modern spatial paradigms, the rethinking of the categories of territoriality and regionalism, tracing the influence of global regionalization trends on the development of modern security strategies. The research hypothesis is focused on defending the priority role of global regionalization in the processes of forming the axial coordinates of the new system of structuring of the global world, creating mechanisms of geopolitical balance and security, determining the main trends and factors of fragmentation of the geopolitical space. It has been proven that the ruptures in regional structures caused by neo-turbulence are accompanied by an intense but not problem-free "superstructure" of the global level over the system of international relations. Significant acceleration of the pace of transformational changes under the influence of military conflicts and confrontations conditions the perception of the world system as a global-regional dynamic object and rethinking of existing theories of security development. The study of the content and forms of territorialization using the methodological tools of global regionalism will make it possible to integrate both theoretical approaches to the understanding of the modern stage of the development of globalization processes, and to actualize regional practices related to the safety of human life in the modern global-regional space.

UK

Одним із найочікуваніших проявів глобалізації стала помітна активізація регіоналізаційних тенденцій, які характеризуються домінуванням локально орієнтованих цінностей і пріоритетів. Метою статті є аналіз методологічних підходів дослідження сучасного етапу розвитку глобалізаційних трансформацій у світі, який отримав назву «глобальної регіоналізації», репрезентація концептуальних орієнтирів її вивчення в контексті сучасних просторових парадигм, переосмислення категорій територіальності та регіональності, простеження впливу трендів глобальної регіоналізації на вироблення сучасних безпекових стратегій. Гіпотеза дослідження орієнтована на обстоювання пріоритетної ролі глобальної регіоналізації у процесах формування осьових координат нової системи ієрархізації та структуризації глобального світу, створення механізмів геополітичної рівноваги та безпеки, визначення основних тенденцій та чинників фрагментації геополітичного простору. Доведено, що спричинені неотурбулентністю розлами в регіональних структурах супроводжуються інтенсивною, але не безпроблемною «надбудовою» глобального рівня над системою міжнародних відносин. Значне прискорення темпів трансформаційних змін під впливом воєнних конфліктів та протистоянь обумовлює сприйняття системи світоустрою як глобально-регіонального динамічного об'єкта та переосмислення наявних теорій безпекового розвитку. Дослідження змісту і форм територіалізації із застосуванням методологічного інструментарію глобальної регіоналістики дасть змогу інтегрувати як теоретичні підходи до розуміння сучасного етапу розвитку глобалізаційних процесів, так і актуалізувати регіональні практики, пов'язані з безпекою життєдіяльності людини в сучасному глобально-регіональному просторі.

3

Глобалізація vs локалізація: діалектика взаємодії у сучасному світі

100%

Vermenych Y.

Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки

|

2021

|

nr 30

207-224

EN

The intensification of interest in the local history and regionalism is happening all over the world as globalization processes undermine the specific development of individual countries and their parts. The weakening of the internal social structures of modern states is manifested in the destruction of old and the search for new sources of identification. In the context of methodological approaches to the "spatial paradigm" the article examines the impact of globalization processes on the dynamics and structure of regionalization and localization of modern societies. By expanding the scope of human contacts, globalization creates additional reserves for the socio-economic development of most countries. But at the same time it creates new risks and dangers, because it involves narrowing the possibility of choosing a special, specific path of development. The duality of the process of globalization is manifested in the fact that it unprecedentedly expands and at the same time narrows the space of human life. While the economy is destroying national borders, people, not wanting to lose the feeling of "home", are looking for local spaces with strong ties. Globalization and localization are becoming parallel processes, which is reflected in the new concept of "glocalization". It is proved that the general tendency of globalization to influence the world-system structure is to increase the potential for interconnectedness and interdependence. The boundaries between the internal and external spaces of states, and hence between domestic and foreign policy, are partially blurred. The counter-flows of innovation and inertia, standardization and cultural differentiation create a unique palette of intercivilizational exchanges and interactions – with a corresponding expansion of the "space of opportunities". In response to cultural unification and the pressure of the standard, more and more people are trying to defend their identity, demonstrating a commitment to traditional norms and values. Therefore, the universal tendency to globalization is opposed by the tendency to diversify, which is manifested in the cultivation of their own space of existence, advocating the priorities of cultural, ethnic, religious and other group identities.

UK

Активізація інтересу до локальної історії і явищ регіоналізму відбувається в усьому світі в міру того, як глобалізаційні процеси ставлять під удар специфічність розвитку окремих країн та їх частин. Ослаблення внутрішніх суспільних структур сучасних держав знаходить свій прояв у руйнуванні старих і пошуках нових джерел ідентифікації. У контексті методологічних підходів «просторової парадигми» у статті досліджено вплив глобалізаційних процесів на динаміку та структуру регіоналізації та локалізації сучасних соціумів. Розширюючи сферу людських контактів, глобалізація створює додаткові резерви для соціально-економічного розвитку більшості країн світу. Проте водночас вона породжує нові ризики й небезпеки, бо передбачає звуження можливості вибору особливого, специфічного шляху поступу. Двоїстість процесу глобалізації виявляється в тому, що він небачено розширює й водночас звужує простір життя людини. У той час як економіка руйнує національні кордони, люди, не бажаючи втрачати відчуття «дому», відшукують локальні простори із стійкими зв'язками. Глобалізація і локалізація стають паралельними процесами, що відбивається в новому понятті «глокалізація». Доведено, що загальна тенденція впливу глобалізації на світ-системну структуру полягає у збільшенні потенціалу взаємопов’язаності та взаємозалежності. Частково стертими виявляються грані між внутрішнім і зовнішнім просторами держав, а отже, і між внутрішньою та зовнішньою політикою. Зустрічні потоки інноваційності й інерційності, стандартизації і культурної диференціації створюють неповторну палітру міжцивілізаційних обмінів і взаємовпливів – із відповідним розширенням «простору можливостей». У відповідь на культурну уніфікацію та натиск стандарту дедалі більша кількість людей намагається обстоювати свою самобутність, демонструє прихильність до традиційних норм і цінностей. Тому універсальній тенденції до глобалізації протистоїть локальна тенденція до диверсифікації, яка знаходить свій прояв у плеканні власного простору існування, обстоюванні пріоритетів культурної, етнічної, релігійної та інших групових ідентичностей.

4

Регіональний фактор у формуванні глобального безпекового середовища: концепти та тенденції

100%

Vermenych Y.

The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings

|

2023

|

nr 32

45-65

EN

Timely detection of existing and prevention of possible threats to national security, strengthening the protection of national interests in the conditions of the current security situation, and forecasting trends in the development of the security environment should always be among the strategic priorities of state policy. The volatility and unpredictability of the security space as a result of the Russian-Ukrainian war intensify the search for new strategies for global, regional and national security in the face of military challenges. The relevance of the study lies in the understanding of the controversial dichotomy of globalization and regionalization as vectors of the development of international relations and geopolitical transformations. The purpose of the article is to emphasize the potential of their interconnection and interdependence, the equivalence of mutual influences of both globalization processes on the structure of regionalization and regional factors on modern global dynamics. It is proven that regionalization acts as a conceptual model of structuring society based on the internal pluralism of its territorial units, which combines both the tendencies of opposition to unification and excessive centralization, and the search for new, more effective forms of regional management. It was determined that regionalism appears in modern scientific discourses as an objective trend of social development and a theoretical and methodological key to its tracing and representation. A systematic analysis of the processes of regionalization of the global space based on innovative methodological approaches of socio-humanitarian studies will make it possible to clarify the true meaning of world transformation processes, to represent new hypotheses for the development of global-regional social systems, to generate optimal security policy directions and strategies to guarantee regional security in the European space.

UK

Своєчасне виявлення наявних та попередження можливих загроз національній безпеці, посилення захисту національних інтересів в умовах сучасної безпекової ситуації та прогнозування тенденцій розвитку безпекового середовища мають завжди перебувати серед стратегічних пріоритетів державної політики. Мінливість та непередбачуваність безпекового простору внаслідок російсько-української війни активізують пошуки нових стратегій глобальної, регіональної та національної безпеки в умовах мілітарних викликів. Актуальність дослідження полягає в осмисленні контроверсійної дихотомії глобалізації і регіоналізації як векторів розвитку міжнародних відносин та геополітичних трансформацій. Метою статті є акцентування уваги на потенціалі їх взаємопов'язаності й взаємозалежності, рівнозначності взаємовпливів як глобалізаційних процесів на структуру регіоналізації, так і регіональних факторів на сучасну глобальну динаміку. Доведено, що регіоналізація виступає як концептуальна модель структурування суспільства на основі внутрішнього плюралізму його територіальних одиниць, що поєднує як прагнення протистояння уніфікації і надмірній централізації, так і пошук нових, ефективніших форм регіонального управління. Визначено, що регіоналізм у сучасних наукових дискурсах постає як об'єктивна тенденція суспільного розвитку й теоретико-методологічний ключ до її простеження й репрезентації. Системний аналіз процесів регіоналізації глобального простору на основі інноваційних методологічних підходів соціогуманітаристики дасть змогу прояснити справжній смисл світових трансформаційних процесів, репрезентувати нові гіпотези розвитку глобально-регіональних суспільних систем, генерувати оптимальні напрями та стратегії безпекової політики задля гарантії регіональної безпеки в європейському просторі.