Wyniki wyszukiwania - Biblioteka Nauki

Nowa wersja platformy, zawierająca wyłącznie zasoby pełnotekstowe, jest już dostępna.
Przejdź na https://bibliotekanauki.pl

Ograniczanie wyników

2 Borymskyi V.

Znaleziono wyników: 2

Liczba wyników na stronie

Wyniki wyszukiwania

Sortuj według:

Ogranicz wyniki do:

Польсько-український союз 1920 р. у сучасній українській історіографії

100%

Borymskyi V.

nr 33

337-370

The article is devoted to the study of the development and main trends of modern Ukrainian historiography of the Polish-Ukrainian Alliance of 1920. The source base of the study are monographs, articles, and dissertations of Ukrainian historians in the period from 1991 to 2022. The methodological basis of the study is the principles of the Cambridge School of Intellectual History, which can be generally characterized as a contextualist method of interpretation, which places the main emphasis on historical conditions and the intellectual context of the discourse of a given historical era. These principles are especially relevant for the mentioned issue given its political sensitivity, which has not disappeared to this day. As a result, the political context at the time of the creation of the text can significantly influence the research questions and interpretations of the researchers. The author notes that since Ukraine regained its independence in 1991, Ukrainian scholars have rejected the Soviet paradigm of the history of the Polish-Soviet war and have largely adopted the interpretive schemes of emigration historiography. In this narrative, in contrast to the Soviet one, S. Petliura, when signing the agreement with Poland, was guided by Ukrainian national interests. However, Ukraine became a hostage to the selfish interests of Poland, which eventually betrayed its ally. However, as the author proves, the interpretive model that depicts the Polish-Ukrainian Alliance as the resultant force of Polish and Ukrainian interests and resources is beginning to dominate Ukrainian historiography. The aspect of uniting for the common struggle against Bolshevism began to come to the fore. A significant role in this process is played by the possibility of contacts between Ukrainian historians and Polish colleagues, the essential filling of many factual gaps and, not least, the geopolitical situation of Ukraine.

Стаття присвячена дослідженню розвитку та головних тенденцій сучасної української історіографії польсько-українського союзу 1920 р. Джерельною базою дослідження стали монографії, статті а також дисертації українських істориків у період із 1991 по 2022 р. Методологічною основою дослідження є принципи Кембриджської школи інтелектуальної історії, які можна загалом охарактеризувати як контекстуалістичний спосіб інтерпретації, що робить головний акцент на історичних умовах та інтелектуальному контексті дискурсу певної історичної епохи. Ці принципи особливо актуальні для зазначеного питання з огляду на його політичну чутливість, що не зникла до сьогодні. Як наслідок, політичний контекст у момент творення тексту може суттєво впливати на дослідницькі питання та інтерпретації дослідників. Автор зазначає, що від часу відновлення Україною незалежності 1991 року українські вчені відкинули радянську парадигму історії польсько-радянської війни та здебільшого перейняли інтерпретаційні схеми еміграційної історіографії. У цьому наративі, на відміну від радянського, С. Петлюра, підписуючи договір із Польщею, керувався українськими національними інтересами. Однак, Україна стала заручницею корисливих інтересів Польщі, яка врешті зрадила свого союзника. Однак, як доводить автор, в українській історіографії починає домінувати інтерпретаційна модель, яка зображує польсько-український союз як результуючу силу польських та українських інтересів і ресурсів. На перший план почав виходити аспект об’єднання заради спільної боротьби проти більшовизму. Значну роль у цьому процесі відіграють можливість контактів українських істориків із польськими колегами, суттєве заповнення багатьох фактологічних лакун та, не в останню чергу, геополітична ситуація України.

History Under Censorship: Józef Piłsudski’s Eastern Policy in Polish Marxist Historiography (1945–1989)

100%

Borymskyi V.

Acta Baltico-Slavica

2023

tom 47

Artykuł analizuje historiografię i politykę historyczną władz w PRL (1945–1989) w odniesieniu do polityki wschodniej Józefa Piłsudskiego. Polska była jednym z najważniejszych krajów obozu socjalistycznego i miała skomplikowaną historię stosunków z ZSRR. Pod wpływem Moskwy musiała dostosować swoją oficjalną historię do sowieckiej. Było to szczególnie trudne do osiągnięcia, biorąc pod uwagę niedawne wrogie stosunki polsko-sowieckie. Zatem wdrożenie takiej polityki historycznej było procesem złożonym i skomplikowanym. Polityka Piłsudskiego była w latach stalinowskich traktowana zdecydowanie negatywnie, w kolejnych latach spojrzenie to łagodniało pod wpływem stopniowej liberalizacji polityki historycznej państwa. Niemniej, chociaż ogólna interpretacja polityki wschodniej Piłsudskiego pozostawała negatywna do 1989 roku, z czasem coraz bardziej różniła się od dogmatów sowieckich. Źródłem tego opracowania były zarówno teksty propagandowe, profesjonalna historiografia, jak i eseje historyczne.

The article examines the historiography and history policy in the communist Polish People’s Republic (1945–1989) regarding the Eastern policy of Józef Piłsudski. Poland was one of the most important countries in the socialist camp, and it had a complicated history of relations with the USSR. Under Moscow’s influence, Poland had to adapt its official history to the Soviet one. This was especially difficult to accomplish considering recent hostile Polish-Soviet relations. Consequently, implementing such a history policy was a complex and uneven process. Piłsudski’s policy was treated extremely negatively during the Stalinist period, a view that softened in subsequent years under the influence of a gradual liberalisation of the history policy of the state. Although the general interpretation of Piłsudski’s Eastern policy remained negative until 1989, it became significantly different from Soviet dogmas. The source of this study were both propaganda texts, professional historiography and historical essays.