Wyniki wyszukiwania - Biblioteka Nauki

1

Stosunki polsko-ukraińskie w powieści Stulecie Jakuba Wołodymyra Łysa

100%

Nowacki A.

|

nr 7

129-143

EN

Volodymyr Lys is one of the most widely-read and recognisable contemporary Ukrainian writers, who has long established his position in the literary arena. He has written many novels, but he gained widespread popularity with the novel Jacob’s Century, which was reissued several times and even filmed for television. The author deals with many important topics within, such as issues of national identity, complicated Ukrainian history, memory, etc. However, the purpose of this article is to look at Volodymyr Lys’s work from the perspective of Polish-Ukrainian relations. The pages of the novel present a hundred years of the history of Ukraine in which its hero – Jacob Mekh – is also entangled. He tells the story of his life from the perspective of almost one hundred years, during which he was a citizen of Russia, Poland, Germany, the Soviet Union and, finally, a free Ukraine. The novel takes place in Polisie, which belonged to the Second Polish Republic before the war, and where the hero has many opportunities to interact with Poles. At first, these experiences are not very positive (meeting with the impoverished nobleman ‘master’, for example); however, when Jacob joins the Polish army, he manages to establish very good relations with his Polish commanders, and even marry a Polish noblewoman. An extremely moving moment in the novel is the attempt to deal with the tragic events in Volhynia in 1943. The author writes about these events with great sensitivity, avoiding a debate about who was guilty. He states that every death is a great tragedy and that both nations suffered a lot at that time. Contrary to numerous, often harmful stereotypes, as well as various assessments of past events made by historians and politicians from both Poland and Ukraine, Lys notes that not everything in the relations between these Poles and Ukrainians was bad, and that both were able to live side by side, creating a shared history. And although inequality, jealousy, protectionism and, sometimes, even a bit of contempt appeared in Polish-Ukrainian contacts, this Ukrainian writer argues that these two nations are more united than divided.

PL

Wołodymyr Łys to jeden z najpoczytniejszych i najbardziej rozpoznawalnych współczesnych pisarzy ukraińskich, który w zasadzie już od dawna ugruntował swoją pozycję na arenie literackiej. Napisał wiele powieści, prawdziwą jednak popularność przyniósł mu utwór Stulecie Jakuba, który doczekał się kilku wznowień, a nawet ekranizacji telewizyjnej. Autor porusza w nim wiele ważkich tematów, jak chociażby kwestie tożsamości narodowej, skomplikowanej historii ukraińskiej, pamięci itd., celem niniejszego artykułu jest jednak spojrzenie na wspomniane dzieło przez pryzmat stosunków i wątków polsko-ukraińskich. Na kartach analizowanej powieści przewija się sto lat historii Ukrainy, w którą uwikłany jest także jej bohater – Jakiw Mech. Historię swego życia opowiada z perspektywy przeżytych niemal stu lat, na których przestrzeni był obywatelem Rosji, Polski, Niemiec, Związku Sowieckiego i wreszcie wolnej Ukrainy. Akcja powieści rozgrywa się na terenie należącego przed wojną do II Rzeczypospolitej Polesia, gdzie bohater ma wiele okazji do wchodzenia w interakcje w Polakami. Na początku są to doświadczenia niezbyt pozytywne (spotkanie ze zubożałym szlachcicem-„panem”), kiedy jednak Jakub trafia do wojska polskiego, udaje mu się nawiązać bardzo dobre relacje z polskimi dowódcami, a nawet ożenić się z polską szlachcianką. Niezwykle poruszającym momentem analizowanego utworu jest próba odniesienia się do tragicznych wydarzeń wołyńskich z 1943 r. Autor pisze o tych wydarzeniach z wielkim wyczuciem, nie wdając się w dywagacje o szukaniu winnych. Stwierdza, że każda śmierć jest wielką tragedią, a oba narody wiele podówczas wycierpiały. Wbrew licznym, nierzadko krzywdzącym stereotypom, a także różnym ocenom minionych wydarzeń, dokonywanym przez historyków oraz polityków z Polski i Ukrainy, Łys zauważa, że nie wszystko w relacjach między tymi Polakami i Ukraińcami było złe, że jedni i drudzy potrafili żyć obok siebie, tworząc wspólną historię. I choć w kontaktach polsko-ukraińskich czasem pojawiała się nierówność, zazdrość, protekcjonalizm, a czasem nawet pewna doza pogardy, to – jak przekonuje ukraiński pisarz – więcej te dwa narody łączy, niż dzieli.

2

AKTYWNY ROMANTYZM. ESTETYKA LITERACKA WAPLITE W ŚWIETLE DOKUMENTÓW PROGRAMOWYCH

100%

Nowacki A.

Studia Ukrainica Posnaniensia

|

2017

|

tom 5

331-339

EN

WAPLITE is one of the literary groups, which took an active part in shaping the face of Ukrainian literature in the 1920s. On the one hand, their vision of literature was the literature correlating with the socialist model, on the other hand, the literature resonating with the most important trends in European literature. The main ideologue of the new aesthetics called “a romance of vitslism” was a co-founder of the group, Mykola Khvylovy, but Oleksa Slisarenko, Oles Dosvitnii, Yuri Yanovsky and Alexander Dovzhenko contributed much as well. This article is based on the analysis of the programming documents and literary works.

UK

ВАПЛІТЕ - це одне з літературних товариств, що взяло активну участь у формуванні нової української літератури 1920-их років. З одного боку, його бачення літератури мало узгоджуватися із соціалістичною моделлю, а з другого, - повинно було бути співзвучним до найважливіших надбань європейської літератури. Ідеологом нової художньої платформи - “романтики вітаїзму” - був Микола Хвильовий як один зі співзасновників організації. Утім, вагомий унесок у поширення згаданої ідеології зробили також Олекса Слісаренко, Олесь Досвітній, Юрій Яновський та Олександр Довженко. Основою цієї статті став аналіз програмних документів ВАПЛІТЕ та деяких літературних творів її членів.

PL

ВАПЛІТЕ - це одне з літературних товариств, що взяло активну участь у формуванні нової української літератури 1920-их років. З одного боку, його бачення літератури мало узгоджуватися із соціалістичною моделлю, а з другого, - повинно було бути співзвучним до найважливіших надбань європейської літератури. Ідеологом нової художньої платформи - “романтики вітаїзму” - був Микола Хвильовий як один зі співзасновників організації. Утім, вагомий унесок у поширення згаданої ідеології зробили також Олекса Слісаренко, Олесь Досвітній, Юрій Яновський та Олександр Довженко. Основою цієї статті став аналіз програмних документів ВАПЛІТЕ та деяких літературних творів її членів.

3

Problematyka zmysłów i zmysłowości w prozie Mykoły Chwylowego

100%

Nowacki A.

Slavica Wratislaviensia

|

2015

|

tom 161

157 - 165

EN

The subject of this article is the analysis of the prose of one of the most outstanding Ukrainian writers of the 1920s, Mykola Khvylovy, paying special attention to the issues of senses and sensuality. The analyses carried out have shown that the writer often reaches for olfactory trails as well as motifs connected with the senses of sight and touch. In the course of research it was revealed that in some of his works the trails of senses, and especially the sense of smell, were used to create a subtle portrayal of female corporality.

4

„Błękitny sen o rewolucji”. Poetyka oniryczna w prozie Mykoły Chwylowego

100%

Nowacki A.

Slavica Wratislaviensia

|

2012

|

tom 155

211-220

EN

The literary legacy of Mykola Khvylovyi, one of the most outstanding Ukrainian writers of the 20th century, is rated among the canon of Ukrainian literature. The writer introduced into this literature extremely new and interesting, for his times, stylistic elements. He drew from his contemporary European literature and broadened the range of themes in his native literature which his prose. The world of his novels is often deprived of rationality, reality questioning the principles of logics, in which the boundaries between real and imaginary blur, and protagonists are frequhad not been exploited in Ukraine much before. One of these elements is oneiric poetics present in ently suspended between wakefulness and dream, they have visions or experience hallucinations. The motif of “a blue bream” about revolution comes to the front — an elusive dream about better future and a motif of Don Quixote — a knight-errant dreaming about the mission of saving the world.

5

TREŚĆ VERSUS FORMA. Z ROZWAŻAŃ NAD NATURĄ TEKSTU LITERACKIEGO W ŚWIETLE UKRAIŃSKICH MANIFESTÓW LITERACKICH LAT 20. XX WIEKU

100%

Nowacki A.

Studia Ukrainica Posnaniensia

|

2020

|

tom 8

|

nr 2

119-130

UK

Метою статті є рефлексія над цікавим питанням, яке виникло на зламі ХІХ та ХХ століть в ураїнській літературі, а саме - первинності змісту над формою чи форми над змістом. Автор статті підкреслює, що згадане питання було предметом роздумів та суперечок наприкінці ХІХ століття, коли модерністична література, шукаючи нових способів художнього вираження, надала перевагу формі літературного твору над його змістом. Модерністи почували себе звільненими від обов’язку “моралізувати та вчити” читача, стверджуючи, що обов’язок художника - постійно експериментувати з формою. Автор покликається на Миколу Вороного, Миколу Сріблянського, Якова Можейка, Дмитра Загула та середовища, пов’язані з журналами „Музаґет”, „Літературно-науковий вісник”, „Українська хата”, а також із групою „Молодамуза”. Дискусії зламу століть знову ожили у 1920-і рр. у новоствореній Українській Радянській Республіці. Прихильники соціалістичного реалізму стверджували, що зміст літературного твору важливіший, адже, на їхню думку, обов’язок письменника - “виховувати” суспільство. Спираючись на проведене дослідження, можна також констатувати, що були й письменники, які підкреслювали суттєве значення форми літературного твору. Серед них, між іншим, члени групи „Ґроно”. У статті проаналізовано ідеї, висловлені Валеріаном Поліщуком, який запро-понував концепцію літературного спіралізму (література як математика). Також згадується цікава теорія вірша, де на перший план письменник висував евфонію. Це була його авторська концепція нового ритму вірша, відомого як “хвиляда”.

EN

The purpose of this paper is to reflect on an extremely interesting issue, which was the attempt to explain the primacy of content over form or form over content in Ukrainian literature. The author emphasizes that this issue was the subject of considerations at the end of the 19th century, when modernist literature, looking for new ways of artistic expression, gave primacy to the form of a literary work over its content. Modernists felt freed from the duty of “moralizing” the reader, arguing that the writer’s duty is to constantly experiment with the form. The author refers to such figures as Mykola Voronyj, Mykola Sriblanski, Yakiv Mozhejko, Dmytro Zahul, and circles associated with the magazine “Muzahet”, “Literature Critical Almanac”, “Ukraїns’ka khata” and the literary group “Moloda Muza”. Discussions at the turn of the century came alive again in the 1920s in the newly formed Ukrainian Soviet Republic. Supporters of socialist realism argued that the content of the literary work is more important, because, in their opinion, the writer’s duty is to “educate” society. Based on the research conducted, it can also be stated that at the same time there were also writers whoemphasized the significant importance of the form of the literary work. Among them were members of the literary group called “Grono”. Later in the paper, the ideas advanced by Valeriian Polishchuk, who proposed the concept of the literature of the spiral (literature like mathematics ), are analysed. An interesting poem theory is also mentioned here, where euphony came to the fore. It was the author’s concept of a new rhythm of the poem, referred to as the “khvilyada”.

6

OBLICZA WSPÓŁCZESNEJ LITERATURY UKRAIŃSKIEJ. PRÓBA PODSUMOWANIA

100%

Nowacki A.

|

tom 1

295-301

EN

The article focuses on the description of modern Ukrainian literature. Literary works published during recent years are the basis of the investigation. The results of the investigation prove the fact of the so-called recovery of literature after a long communist period.

UK

Стаття є спробою репрезентувати „портрет” сучасної української літератури. Матеріалом для проведення досліджень стали вибрані літературні твори, що побачили світ упродовж останніх двох десятиліть. Проведений аналіз дає змогу зробити висновки про те, що на відстані двадцяти років українська література успішно надолужує втрати, які завдали їй довгі роки комунізму.

7

Революція гідності та російська агресія в Україні: польська рецепція

100%

Nowacki A.

|

tom 65

|

nr 7

103-121

EN

This paper is devoted to the Ukrainian Revolution of Dignity, also known as Euromaidan, and Russian aggression in Ukraine. The subject of the research are Polish-Ukrainian relations after 1991, the Polish perception of the eastern neighbour and the reception of events related to the latest Ukrainian social protest as well as Russian aggression by Polish public opinion, Polish academic communities and Polish journalists. This work focuses only on book publishing and deliberately omits press publications. The paper pointed out that since the moment of independence in Ukraine in 1991, the interest in the Ukrainian issue has been constantly growing in Poland, with a significant increase in attention observed since 2004, namely since the Orange Revolution. Euro 2012 and events related to Euromaidan from 2013 also influenced Polish public opinion. On the basis of the analysed material it was found that the authors of Polish texts devoted to this issue are well versed in the complexities of Ukrainian internal politics and Ukrainian history. In their numerous texts, they paid particular attention to the complicated Ukrainian-Russian relations, patronizing treatment of Ukraine by the “elder brother” and Russian ruthlessness towards the “brotherly nation”. Among the described problems there is also the issue of oligarchisation of the Ukrainian economy, widespread corruption and inefficiency of subsequent governmental teams. Above all, however, the fact of ending the process of forming a civic society in Ukraine and the increase of national consciousness and unambiguous condemnation of the “hybrid war”, unlawful annexation of Crimea or aggression in Donbass are emphasized.

RU

Эта статья посвящена Украинской революции достоинства, известной также как Евромайдан, и российской агрессии в Украине. Здесь исследуются польско-украинских отношения после 1991 года, польское восприятие восточного соседа, восприятие событий, связанных с недавним социальным протестом в Украине и российской агрессией польским общественнім мнением, польским научным сообществом и польскими журналистами. В этой статье мы ориентируемся исключительно на публикации книг и намеренно опускаем материалы из прессы. В статье указывалось, что с момента провозглашения независимости Украины в 1991 г. в Польше постоянно растет интерес к Украине, со значительным увеличением внимания с 2004 года, то есть со времен Оранжевой революции. Воздействие на общественное мнение польского общества имел также Евро-2012 и события, связанные с Евромайданом 2013 года. На основе анализируемого материала было обнаружено, что авторы польских текстов, посвященных обсуждаемому вопросу, хорошо осведомлены о тонкостях украинской внутренней политики и украинской истории. В своих многочисленных текстах они уделяли особое внимание сложныым украинско-русским отношениям, показывали на покровительственное отношение "старшего брата" к Украине и российскую беспощадность против "братского народа". Среди заявленных проблем существует также проблема олигархии в украинской экономике, широко распространенная коррупция и некомпетентность очередных польских правительств. Прежде всего польские журналисты подчеркивают тот факт, что уже завершено процесс формирования гражданского общества в Украине и рост национального самосознания. Кроме того автор замечает, что польское общество безоговорочно осуждает "гибридную войну", незаконную аннексию Крыма, а также российскую агрессию в Донбассе.

PL

Niniejszy artykuł poświęcony jest ukraińskiej Rewolucji Godności, znanej także jako Euromajdan oraz rosyjskiej agresji na Ukrainie. Przedmiotem badań są stosunki polsko-‑ukraińskie po 1991 roku, polskie postrzeganie wschodniego sąsiada oraz odbiór wydarzeń związanych z najnowszym ukraińskim protestem społecznym oraz rosyjską agresją przez polską opinię publiczną, polskie środowiska naukowe oraz polskie środowiska dziennikarskie. W niniejszej pracy skupiono się wyłącznie na wydawnictwach książkowych i świadomie pominięto publikacje prasowe. W artykule wskazano, że od momentu uzyskania niepodległości przez Ukrainę w 1991 roku, w Polsce nieustannie wzrasta zainteresowanie kwestią ukraińską, przy czym znaczny wzrost uwagi obserwuje się od 2004 roku, czyli od Pomarańczowej Rewolucji. Wpływ na polską opinię publiczną miały także Euro 2012 oraz wydarzenia związane z Euromajdanem z 2013 roku. Na podstawie przeanalizowanego materiału stwierdzono, iż autorzy polskich tekstów poświęconych omawianemu zagadnieniu dobrze orientują się w zawiłościach ukraińskiej polityki wewnętrznej oraz ukraińskiej historii. W swych licznych tekstach zwrócili szczególną uwagę na skomplikowane stosunki ukraińsko-rosyjskie, protekcjonalne traktowanie Ukrainy przez „starszego brata” oraz rosyjską bezwzględność wobec „bratniego narodu”. Wśród opisywanych problemów pojawia się także kwestia oligarchizacji gospodarki ukraińskiej, powszechnej korupcji i nieudolności kolejnych ekip rządowych. Nade wszystko jednak podkreśla się fakt zakończenia procesu formowania społeczeństwa obywatelskiego na Ukrainie oraz wzrost świadomości narodowej i jednoznaczne potępienie „wojny hybrydowej”, bezprawnej aneksji Krymu, agresji w Donbasie.