Wyniki wyszukiwania - Biblioteka Nauki

1

Declassified Archives of the Auction House “Adolf Weinmüller”

100%

Soloshenko V.

|

nr 3

199-211

UK

Основну увагу у статті приділено місцю та ролі аукціонного будинку «Адольф Вейнмюллер» (“Adolf Weinmüller”) у нацистській торгівлі творами мистецтва. Встановлено, що цей відомий мюнхенський художній аукціонний будинок заклав підгрунття сучасного мистецтва в Мюнхені та аукціонного будинку «Ноймейстер» (“Neumeister”). Власниця аукціонного будинку «Ноймейстер» К. Штоль спонукала до наукового дослідження історії нацизму за допомогою вивчення справи архівних документів А. Вейнмюллера. Підкреслено, що відкриття доступу до закритих архівів аукціонного будинку «Ноймейстер» – наступника будинку «Адольф Вейнмюллер» – стало неабияким проривом у справі розкриття злочинів націонал-соціалістів і вагомим кроком у подоланні наслідків тоталітаризму у Німеччині. Важливо зазначити, що на такі відверті кроки донині не наважувався жоден аукціонний будинок Німеччини. Таким чином було закладено наукове підгрунття для реалізації низки проектів щодо пошуку та розсекречення архівних документів.

EN

The focus of the article is given to the role and place of the auction house “Adolf Weinmüller” in Nazi art trade. Found that this famous art auction house in Munich laid background Modern Art in Munich and the auction house “Neumeister”. The owner of the auction house – “Neumeister” K. Stoll encouraged researching the history of Nazism by studying the case of Adolf Weinmüller’s archival documents. Emphasized that opening access to private archives of the auction house “Neumeister” – successor house of “Adolf Weinmüller”, which was not only to cause a breakthrough in solving crimes of the National Socialists but an important step in overcoming the consequences of totalitarianism in Germany. It is important to note that such explicit steps still do not dare any auction house in Germany. Thus was laid the scientific for a number of projects to find and declassification of archival documents.

2

Looting of Cultural Property in Europe for the Fuhrer – Museum in Linz

100%

Soloshenko V.

|

nr 13

190-202

EN

The article analyzes the activities of the Nazi “Special Mission Linz”, its organization and preparations for the opening of the Fuhrer-Museum in Linz. By A. Hitler’s design, Berlin was supposed to become a kind of Rome, and Linz – to become the European capital of world art. Although this museum was never established, its creation project and precious collections, most of which were seized from Jewish families, deserve a great deal of attention, and the connected with it secrets continue to be a concern of mankind. The crucial role in the selection and formation of the creating museum's expositions was played by its leaders. They took charge of future museum and selected for it the most precious items of the looted collections of Europe, coordinating the process of museum’s filling with Hitler. The author finds out that the Fuhrer-Museum in Linz expositions consisted mainly of art collections of Jews. The main criterion for the selection of valuable pieces of art for the museum was its belonging to the European high art. The article analyzes the components of the “mission’s” activities, outlines the routes of the artworks, which got into the museum collections in different ways. Besides, significant attention is paid in the article to the key figures: architects whose projects were approved by the Fuhrer, leaders of the museum in Linz – art historians and other executors who were directly involved in organizing and conducting of a large-scale looting of cultural property in Europe. The author notes that the purpose of the “Special Mission Linz”, was, inter alia, to find artworks created by masters of “Aryan” birth. The study emphasizes that such kind of museum establishment was an attempt to prove the greatness and steadfastness of the German Reich. It is noted in the article that Hitler was planning to build cultural centers in Königsberg and Drontheim (Norway) during the war. The Fuhrer wanted to establish a museum with cultural property from Eastern Europe in Königsberg, and the artworks of German authors were supposed to decorate the exposition of the newly created museum in Drontheim – the northernmost center of the future Great Empire. The fact that the Fuhrer-Museum in Linz was never built does not give any grounds to reject the facts of systematic looting and confiscation of cultural property that were conducting during many years of Nazi rule.

UK

У статті проаналізовано діяльність нацистської «місії Лінц», організацію і підготовку до створення нею «Музею фюрера у Лінці». Берлін, за замислом А. Гітлера, мав стати своєрідним Римом, а Лінц – європейською столицею світового мистецтва. Хоча цьому музею так і не судилося бути створеним, однак проєкт його створення і його дорогоцінні колекції, які у переважній більшості були конфісковані у єврейських родин, заслуговують на велику увагу, а таємниці, пов’язані з цим продовжують хвилювати людство. Велику роль у підборі і формуванні експозицій музею, який перебував у процесі створення, відігравали його керівники. Вони опікувалися ним і відбирали найцінніше з пограбованих колекцій Європи, узгоджуючи наповнення музею з А. Гітлером. Автор з’ясовує, що експозиції «Музею фюрера у Лінці» складалися переважно з мистецьких колекцій євреїв. Для здійснення відбору цінних творів мистецтва головним критерієм була приналежність екземпляра, за баченням фюрера, до європейського «високого мистецтва». Досліджуються складові діяльності «місії», окреслені маршрути переміщення творів живопису, що різними шляхами потрапляли до музейних фондів. Крім того, значну увагу у статті приділено ключовим особам, архітекторам, проєкти яких отримали схвалення фюрера, керівникам музею у Лінці – історикам мистецтв та іншим виконавцям, які брали безпосередню участь в організації і здійсненні масштабного пограбування культурних цінностей на території Європи. Зазначено, що метою «місії Лінц» був, окрім іншого, пошук предметів, створених майстрами «арійського» походження. Підкреслено, що створення музею такого роду було спробою довести велич і непохитність Німецького рейху. У статті наголошується, що у ході війни Гітлер планував спорудження культурних центрів у Кенігсберзі і Дронтгеймі (Норвегія). Встановлено, що у Кенігсберзі фюрер хотів заснувати музей з культурними цінностями зі Східної Європи, у Дронтгеймі – найпівнічнішому центрі майбутньої Великої імперії, експозиції новоствореного музею повинні були прикрашати твори німецьких майстрів. Той факт, що музей фюрера у Лінці так і не був побудований, не дає підстав відкидати проведені заходи систематичного грабунку і конфіскації культурних цінностей, які здійснювалися протягом багатьох років панування нацизму.

3

Looted Art in the Politics of Memory of the FRG

100%

Soloshenko V.

Проблеми всесвітньої історії

|

2018

|

nr 5

211-227

UK

Вагоме значення для майбутнього країни має пам’ять та опрацювання трагічних сторінок історії, таких як геноцид та злочини проти людства. У статті розкрито проблему викраденого мистецтва, його місця в структурі політики пам’яті ФРН. Проблема захисту, збереження і повернення культурних цінностей, викрадених націонал-соціалістами напередодні та під час Другої світової війни, набула в німецькому суспільстві нового осмислення. Підкреслено, що Німеччина має значний досвід подолання обтяжливого минулого. Встановлено, в який спосіб країна вирішує проблему його подолання, розкрито її нові грані та виміри. Проаналізовано німецький досвід останніх десятиліть у справі пошуку і реституції втрачених і незаконно переміщених творів мистецтва і його цінність для України.

EN

Memory and learning tragic pages of history, such as genocide and crimes against humanity, are of great importance for the future of the state. This article deals with the problem of the looted art, itsplace in the politics of memory of the Federal Republic of Germany. The problems of protection, preservation, and repatriation of the cultural heritage looted by the Nazi before and during World WarII have received new treatment in the German society. It is pointed out that Germany has extensive experience of addressing the burdensome past, it has been established how the FRG solves the problem of its overcoming, its new facets and dimensions are revealed. The German experience of the last decades in the matter of search and restitution of lost and illegally transported works of art and its value for Ukraine is analyzed.

4

Collective Memory on the First World War as Component of Transformation in Eastern Europe (on the example of Ukraine and Russia)

100%

Soloshenko V.

|

nr 8

121-132

UK

У статті проаналізовано проблему відтворення та збереження колективної пам’яті про Першу світову війну в країнах Східної Європи. Наголошується про різні підходи раніше і насучасному етапі до цієї проблеми на офіційному та загальнолюдському рівнях. З’ясовано якою була Перша світова війна в пам’яті російського та українського народів, підкреслюютьсяскладові та чинники змін, а також вказано на уроки, які повинні винести нинішні покоління, щоб унеможливити подібні катастрофи в майбутньому.

EN

The article analyzes the problem of reproduction and preservation of collective memory about the First World War in the countries of Eastern Europe. There has been an emphasis on differentapproaches, which exist both earlier and at the present stage, at the formal and human levels. It identifies the First World War in the memory of the Russian and Ukrainian peoples, emphasizes thecomponents and factors of change, and outlines the lessons that current generations must take to prevent such disasters in the future.

5

Чи багато цінних речей залишалося в сусідів після пограбування українських євреїв?

100%

Soloshenko V.

Проблеми всесвітньої історії

|

2023

|

nr 23

173-185

EN

Currently, the need for solid studios covering problematic and little-studied pages of Ukrainian history during the Second World War and the occupation of Ukraine has increased significantly. It is important to note that long time before the start of World War II, Ukrainian Jews experienced significant pressure, expropriation of valuables, property, and real estate. The article emphasizes that the inseparable components of the Holocaust that raged in Ukrainian cities and villages were pogroms, robbery, persecution and physical extermination of Jews. Jewish property was systematically confiscated and looted during the Nazi occupation of Ukraine. It is important to emphasize that the Holocaust and its victims were not given due attention in the USSR. It was about the collective concept of “Soviet people” and “the lives of Jews, their losses” seemed to dissolve in it. There was also practically no talk about the robbery of the Jewish population. Only after the 2010s appeared the works of Ukrainian researchers, in which, based on archival sources, the crimes of the occupation authorities are revealed, and the participation and role of the local population – hero-saviors or, conversely, accomplices in terror (conscious or unconscious) – is shown. The article analyzes the events of the Holocaust, examines memories, interviews from different parts of Ukraine, and provides examples, quotes from the victims of Ukrainian Jews who miraculously managed to survive. Unknown archival documents have been introduced into scientific circulation, which clearly reveal the conditions of the robberies and persecution of Ukrainian Jews. These dark and little-known pages of history have been partially explored in the works of foreign and individual Ukrainian researchers and require thorough study and rethinking in the near future. A big challenge for scientists is to continue searching for both individual objects and collections looted under the Nazi regime. In this regard, cooperation between Ukrainian scientists and foreign experts in this field seems effective.

UK

Нині значно зросла потреба в ґрунтовних студіях, висвітленні проблемних і малодосліджених сторінок української історії часів Другої світової війни, окупації України. Важливо зазначити, що ще задовго до початку Другої світової війни українські євреї зазнавали суттєвого тиску, експропріації цінностей, майна, нерухомості. У статті наголошено, що невіддільними складниками Голокосту, який вирував в українських містах і селах, були погроми, пограбування, переслідування й фізичне знищення євреїв. Єврейське майно під час нацистської окупації України систематично конфісковували та грабували. Важливим є акцентування на тому, що Голокосту і його жертвам не приділяли в СРСР належної уваги. Йшлося про збірне поняття «радянський народ» і «життя євреїв, їх втрати» неначе розчинялися в ньому. Про пограбування єврейського населення також практично не йшлося. Лише після 2010-х рр. з’являються праці українських дослідників, в яких на основі архівних джерел розкриваються злочини окупаційних органів, а також показується участь і роль місцевого населення – героїв-рятівників або ж навпаки – співучасників терору (свідомих чи несвідомих). У статті проаналізовано події часів Голокосту, опрацьовано спогади, інтерв’ю з різних частин України, наведено приклади, цитати постраждалих українських євреїв, яким дивом вдалося вижити. До наукового обігу введено донині невідомі архівні документи, які унаочнюють та розкривають умови пограбувань і переслідувань українських євреїв. Ці темні і маловідомі сторінки історії частково були опрацьовані у роботах зарубіжних і окремих українських дослідників та потребують ґрунтовного вивчення й переосмислення в найближчому майбутньому. Великим завданням для науковців є неприпинення пошуків як окремих об’єктів, так і колекцій, які пограбовані за часів панування нацистського режиму. Ефективною у цьому зв’язку видається кооперація українських учених з зарубіжними спеціалістами у цій царині.