The article aims to examine the participation of the Greek merchant fleet in the navigation of the Black and Azov Seas in the mid-nineteenth century on the basis of a complex of Austrian sources that has been little studied in Ukrainian historiography. The latter included published reports from Austrian consular offices in Odesa, Berdiansk, Mariupol, Trebizond, and Galați. Materials from the Austrian press of the time are also used, primarily from the Austrian Ministry of Commerce's “Austria” newspaper, which was published as a daily newspaper from 1849 to 1856 and as a weekly from 1856. During the period under review, the Greek fleet was in a leading position in shipping in the Black and Azov Seas, successfully competing with the Austrian, British and Italian fleets. The success of the Greek merchant fleet was due, among other things, to the fact that seafaring was an ancient Greek craft, and in Ottoman times they were able to maintain the continuity of experience and tradition. In addition, this was facilitated by the developed network of Greek trading houses, which were widely represented in the main area of their fleet's navigation, in the Mediterranean Sea, especially its eastern part, and in the Black and Azov Seas. Therefore, the radical political and economic changes in the Black and Azov Seas regions did not take them and the Italians by surprise, and they were the first to take advantage of the rapid development of trade and transport traffic there. And despite increased competition in the mid-nineteenth century from the Austrians and the British, the Greeks continued to hold top positions in the shipping of the Black and Azov Seas. Moreover, unlike the Sardinians, they were gradually involved in long-distance voyages beyond Gibraltar, mainly to Great Britain. At the same time, the challenges for the traditionally sailing Greek merchant fleet from the emergence of steamship lines on the Black Sea were outlined. The first indicators were the activities of some of the Greeks' main competitors, the Austrians, in the Danube ports and on the Bulgarian coast, and the British, Austrians and Turks in the Anatolian ports.
UK
Стаття має на меті розглянути участь грецького торгового флоту в судноплавстві Чорного й Азовського морів середини ХІХ ст. на базі малодослідженого в українській історіографії комплексу австрійських джерел. До останніх увійшли опубліковані звіти австрійських консульських представництв у Одесі, Бердянську, Маріуполі, Трапезунді, Галаці. Залучені також матеріали тогочасної австрійської преси, передовсім органу міністерства торгівлі «Аустрії», яка з 1849 по 1856 роки виходила як щоденна газета, а з 1856 р. як тижневик. Грецький флот у розглядуваний період посідав провідне місце в судноплавстві Чорним і Азовським морями, успішно витримуючи конкуренцію з австрійським, британським та італійським флотами. Успіхам грецького торгового флоту сприяло, серед іншого, те, що мореплавство було давнім ремеслом греків, і за османських часів вони мали можливість зберігати тяглість досвіду і традиції. Окрім того, цьому сприяла розвинена мережа грецьких торгових домів, які були широко представлені по основному ареалу плавання їхнього флоту, власне в Середземному морі, особливо його східній частині, та в Чорному й Азовському морях. Тому радикальні політичні й економічні зміни чорноморсько-азовського ареалів не застали їх та італійців зненацька, і вони виявилися першими, хто почав користатися стрімким розвитком тамтешнього торгово-транспортного руху. І незважаючи на посилення конкуренції на середину ХІХ ст. з боку австрійців і британців, греки й надалі залишалися на топ-позиціях у судноплавстві Чорного й Азовського морів. Ба більше, на відміну від сардинців вони в цей час поступово втягувалися і в далекі плавання за Гібралтар, переважно до Великої Британії. Водночас окреслилися виклики для традиційно вітрильного грецького торгового флоту від появи пароплавних ліній на Чорному морі. Першими дзвіночками тут стала діяльність одних із головних грецьких конкурентів, австрійців, у дунайських портах і на болгарському узбережжі та британців, австрійців і турок – у анатолійських портах.
This article finds out the main internal and international political events and processes in the Kingdom of Romania in the first half of 1921 covered at the reports of the envoy, later the Ambassador, of the Republic of Austria Wilhelm Stork, much of which is introduced into scientific circulation for the first time. In writing the article, the authors used general scientific and special methods, including archival heuristics. According to the results of the study, it was stated that in the first half of 1921 the internal political situation in Romania looked tense, but controlled. At that time were taken measures to prevent events of internal strife, as was the case with the newly formed Communist Party, being controlled externally, fact, which drew the attention of diplomats. The Government, comprehending the inevitability of changes, carried out agrarian reform and streamlined church relations, while pursuing a consistent policy of Romanianization of the territories that were included in the kingdom after the First World War. At the same time, everything was done to get along with the neighbors, protecting themselves from misunderstandings with them and from the threat of being left alone in the case of a Bolshevik invasion. It has succeeded in either concluding relevant agreements, signing protocol of intentions or making significant progress during the negotiations. An example of such success was the Polish-Romanian agreement on a defense alliance and joint defense against the enemy from the east. The actions aimed at creating a defense alliance for protection against Hungary, in which other interested states were involved, seemed more consistent. One of the ways to consolidate the actions of diplomats was the conclusion in 1921 of marriages between members of the Romanian and Greek dynasties. This practice will continue with the marriage between a representative of the Romanian and a representative of the Serbian dynasty later more. The only thing that failed was to reach an agreement with Soviet Russia, respectively in two main tasks - to achieve recognition by the Bolsheviks of the inclusion of Bessarabia in Romania and the return of Romanian gold and foreign exchange reserves, the waste of which the Bolsheviks denied.
UK
Стаття має на меті висвітлення внутрішньо- та зовнішньополітичних процесів у королівстві Румунія в першій половині 1921 р. на основі донесень, підготовлених посланником Австрійської Республіки Вільгельмом Шторком, значна частина яких запроваджується до наукового обігу вперше. При написанні статті авторами використано загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема архівної евристики. За результатами проведеного дослідження констатовано, що на першу половину 1921 р. внутрішньополітична ситуація в Румунії виглядала напруженою, але контрольованою. Уряд, розуміючи невідворотність змін, здійснював аграрну реформу і впорядковував церковні відносини, паралельно здійснюючи послідовну політику румунізації територій, які були включені до королівства за результатами Першої світової війни. Для запобігання внутрішньому розбрату вживалися заходи убезпечення від діяльності керованих ззовні партій, як це було з новозаснованою Комуністичною партією, на що зверталася увага дипломатів. Одночасно, робилося все, щоб порозумітися з сусідами, убезпечивши себе від непорозумінь із ними та від загрози залишитися сам на сам у разі більшовицького вторгнення. Тут вдалося укласти відповідні угоди, підписати протоколи про наміри чи, принаймні, досягти значного прогресу в переговорах. Прикладом подібного успіху вважається польсько-румунська угода про оборонний союз та спільний захист від ворога зі сходу. Послідовнішими виглядали дії, спрямовані на створення оборонного союзу для захисту від Угорщини, до якого були залучені інші зацікавлені держави. Одним із способів закріпити дії дипломатів стало укладення в 1921 р. шлюбів між представниками румунської і грецької династій. Ця практика продовжиться і укладенням шлюбу між представницею румунської та представником сербської династії трохи згодом. Єдине, що не вдалося, так це порозумітися з радянською Росією, відповідно вирішити два ключових завдання – досягти визнання від більшовиків включення до складу Румунії Бессарабії та повернення золотовалютного запасу, розтрату якого більшовики заперечували.
JavaScript jest wyłączony w Twojej przeglądarce internetowej. Włącz go, a następnie odśwież stronę, aby móc w pełni z niej korzystać.